Кіно, морозиво та поцілунки: історія кінотеатрів Кам’янського у спогадах місцевих

Автор: Віктор Куленко.

Величезні черги у квіткові каси кінотеатрів Кам’янського, тоді ще Дніпродзержинска, зараз здаються чимось неймовірним. За довжиною їх можна порівняти, мабуть, з чергами у МакДональдз, який на початку війни закрили, а потім стали поступово відкривати у великих містах. Для людей того покоління кінотеатри були чимось більшим ніж місцями для проглядання кінострічки. На виробництвах, в технікумах, училищах та у школах організовували культпоходи у кіно. Без відвідувань кінотеатрів люди своє життя тоді просто не уявляли. Молоді парочки намагалися взяти квитки на останній ряд, щоб націлуватись там до одурення. Іноді потрапити на останній сеанс було навіть проблематично – квитків не вистачало. У Кам’янському працював кінотеатр “Малятко”, який обслуговували школярі, а от кінотеатр “Весна” його завсідники називали “гадючником”, в Лівобережному парку кінозал був розташований у справжньому літаку, де для малечі «крутили» мультфільми. Цікаві розповіді про кінотеатри Кам’янського, про атмосферу цих закладів, враження від їх відвідування та багато іншого розповіли «Пильному погляду» місцеві мешканці, що добре пам’ятають ті часи.

У дореволюційному Кам’янському було чотири кінематографи: “Аполло”, “Ампір”, “Модерн” та “Художній”. Крім того, існував “Феномен” при Народній аудиторії й в Літньому яхт-клубі. У повоєнні часи велику популярність мали “Слава” та “Родина” (до другої світової війни “Смычка” і “Пролетарий”). Вже згодом до них додалися “Прометей”, “Аврора”, Кінотеатр ім. Т.Г.Шевченка, “Комсомолець”, “Мир”. У Романковому функціонував кінотеатр “Луч” («Промінь”). Окрім того, у кожному клубі (інженерний і зимовий яхт-клуби, клубах цемзаводу, будівельників, хіміків, вчителів тощо), палацах культури та інших громадських закладах були свої кіноустановки. Тож у місті можна було нарахувати до двох десятків місць, де показували художні, документальні та мультиплікаційні фільми.

Шкільні кіноексперименти

Цікавий експеримент в школах Дніпродзержинська було впроваджено у 60-ті роки минулого століття. В замітці старшої піонервожатої школи № 7 Л.Чмони, надрукованій в газеті “Дзержинець” від 5 травня 1964 року розповідалося про кінотеатр “Маяк”.

“В грудні минулого року в школі № 7 створено піонерський кінотеатр “Маяк”. Тут є свій директор, адміністратор, контролер, касир. Господарі в ньому — піонери. В роботі кінотеатру беруть участь і комсомольці школи. Вони завжди з радістю допомагають своїм молодшим друзям. Уже демонстрували фільми “Син полку”, “Капронові сітки”, “За будь-яку ціну”, збірник мультиплікаційних фільмів для дітей”.

Про цей же експеримент на Дніпробуді, писав “Дзержинець” в 1965 році.

“У селищі гідробудівників часто можна побачити оголошення, що в кінотеатрі “Малятко” демонструються кінофільми. Цей кінотеатр працює в будинку № 6, по вулиці Квітів. Він виник з ініціативи учнів СШ № 33. Організації “Дніпробуду” виділили дітям приміщення, апаратуру. Кінотеатр обслуговують самі школярі. Директором тут учениця 8 класу, комсомолка Валя Звєрєва”.

А в 1968 році в середній школі № 7 був відкритий самодіяльний кінотеатр “Вогник”, роботою якого керували дев`ятикласники. Таня Чорна виконувала обов`язки директорки, Таня Чекушкіна – адміністратора, Юра Бартош і Толя Ситенко – кіномеханіків. Про цю подію розповіла учениця В.Морозова в газеті “Дзержинець” від 19 листопада 1968 року.

Цікаві історії про кінотеатр “Слава”

У жовтні 1957 року у залі кінотеатру “Слава” в Дніпродзержинську було встановлено спеціальний, трохи увігнутий екран на всю ширину стіни. На той час він став другим в області широкоекранним кінотеатром. Для демонстрації фільмів встановили 48 динаміків (24 їх розміщувалися за екраном, інші — у кінозалі). У фоє кінотеатру на височині стояв рояль, а на стіні висіла величезна картина Айвазовського. Першим фільмом, який побачили глядачі, стала кольорова стрічка “Артисти цирку”. Перед останнім сеансом для відвідувачів у супроводі піаніста співала виконавиця Валентина Яценко в оксамитовій сукні. Іноді грав оркестр (контрабас, акордеон, ударні, гітара). Взимку глядачі із взуттям у приміщення заносили сніг. Останній танув, накопичувалося багато води. Щоб легше було її видалити використовували тирсу.

“Дивився там фільм “Барабани долі”, про Африку та полювання. “Невловні месники” був наш улюблений бойовик (хоча тоді й слова такого не було у нас у лексиконі)”, – згадує місцевий мешканець Олег Кальвасинський.

“Я жив недалеко. Білетерка тітка Поля часто пропускала мене без квитка. Перші ряди часто були вільні. У свій час там працювала в кіноапаратній Жанна Слинько. Це був десь 1968-1969 рік”, – поділився своїми спогадами про ті часи Сеня Зельцер.

“У 1967 році я повертався з роботи по Базарному спуску. І в цей час (десь 15:30 – 15:45) серед ясного неба блискавка вдарила прямо в кінобудку “Слави” і, на мою думку, після цього кінотеатр деякий час не працював”, – згадав цікавий факт Олександр Коваль.

Літні кінотеатри, або просто «літники»

Поширеними в радянських селищах та містах були літні кінотеатри – майданчики просто неба, з рядами лавок або стільців, часто обнесені дощатим парканом й безквитковою дітворою на ньому. Працювали “літники” лише увечері.

“У дворі кінотеатру “Слава” був майданчик літнього кінотеатру. Приблизно 1959 року я дивився просто неба фільм “Тарзан”, – розповів Леонід Шипельський.

Під час зведення Палацу культури імені М.Горького, у прилеглому саду, на розі вулиць Бесєдова та Республіканська (зараз Лисенка та Української Добровольчої Армії) у червні 1955 року було відкрито великий літній кінотеатр.

“У день відкриття кінотеатру тут відбувся великий концерт духового оркестру та учасників мистецької самодіяльності клубу Соцмістечка, а потім демонструвався фільм “Велика сім’я”, – розповідала газета “Дзержинець” 23 червня 1956 року.

У травні 1966 року на мікрорайоні Черемушки у Дніпродзержинську прийняв перших глядачів літній кіномайданчик (“блакитний зал” на 350 місць) – філія кінотеатру імені Т.Г.Шевченка. Йому дали назву “Весна”. Щодня, окрім п’ятниці, тут «крутили» фільми. Місцевий мешканець Анатолій Сухий згадав, що майданчик знаходився на вулиці Ніколенка (нині Сорочинська) напроти “чорного гастронома” (район нинішнього АТБ).

“По суботах та неділях там безкоштовно “крутили” на тобі боже, що нам негоже. Якісь документальні фільми. На свята – художня самодіяльність. Біля “Весни” стояла бочка з пивом. Бувало і з сухим вином. У другій половині дня збиралися місцеві алкаші. Наряди міліції постійно когось “в’язали”. Поруч приватні будинки страждали від охочих задовольнити потребу (туалету, як завжди не було). У народі це місце називали “гадючником”», – розповів А.Сухий.

Мультики у літаку

Місцевим дітлахам кінця 80-х, звичайно ж, особливо запам’ятався кінотеатр у пасажирському літаку, який “приземлився” у Лівобережному парку відпочинку. Річ у тому, що по всій країні списані авіалайнери пристосовували для дитячих кінотеатрів та кафе-морозиво. Завдяки протекції першого секретаря міськкому КПУ О.Ф.Гордієнка такий кінотеатр з’явився й у Дніпродзержинську.

“Олексій Федорович вирішив, що хоч Дніпродзержинськ не губернське місто, але й не друге. Буде і в нього літак, — поділилась подробицями тих подій журналістка та краєзнавиця Людмила Глок. – На той час у Дніпропетровську розташовувався штаб шостої гвардійської танкової армії. Ну, і у нас був свій маршал авіації — Герой Радянського Союзу В.О.Судець, який до того ж був командармом 51-ї повітряної армії, що звільняла Дніпропетровщину. Шляхом переговорів місту виділили ТУ-104. Дніпром його зі знятими крилами транспортували на понтоні 428-го окремого понтонно-мостового батальйону, що дислокувався в Дніпродзержинську. Успішно пройшли шлюз і понтон причалив у розташуванні клубу яхтсменів. Але це відбувалось увечері, тож розвантаження відклали на ранок. А вранці виявили, що понтон із літаком плаває далеко від берега. Довелося терміново організовувати “рятувальні роботи”. Далі літак завантажили на тягачі спецавтоколони, яка доставляла великогабаритні вантажі. Таким чином він прибув до місця призначення. Поки у місті був всесильний та владний Гордієнко, у літаку демонструвалися мультики. Але щойно Олексія Федоровича перевели до Миколаївського обкому, пожежники терміново заборонили кінотеатр у літаку, посилаючись на правила пожежної безпеки. І “за збігом обставин” він… згорів. Сталося це 3 червня 1990 року”.

Осучаснення, чи новий погляд на кінотеатри

Кінотеатри в тому вигляді, який вони мали раніше, достатньо швидко відходять в минуле. Нині в Кам`янському в такому форматі як раніше, чи близько до цього працює лише кіноконцертна зала “Мир», є ще Центр-кіно у колишньому ЦУМі на проспекті Шевченка. Однак, все частіше сучасні фахівці діляться своїми уявленнями про кінотеатри майбутнього як місця, де транслюватиметься відеоконтент, який буде сумішшю сучасного кінофільму та відеогри з реальними тактильними відчуттями, а також з віртуальною та доповненою реальністю. При цьому, можливо, коли-небудь наступить той момент, коли мультимедійні технології зможуть маніпулювати відчуттями глядача, передаючи повний спектр відчуттів від перегляду фільму у людську нервову систему.

Звісно ж, що зараз швидко змінюються всі аспекти життя, й кінотеатри та й саме кіно – не виключення. Можливо через якийсь час, спробувавши різноманітні нові технології з повною присутністю у кіно, не полишаючи дивану у власній квартирі, людям знов захочеться чогось душевного, де можна побачити один одного в реальності, а не в соцмережах, поділитись враженнями, а, можливо, й функції останніх рядів стануть такими ж запотребуваними для закоханих, як то було раніше у тих кінотеатрах, куди наші батьки й бабусі з дідусями так прагнули попасти.

Цікаві факти про кінотеатри Кам’янського (Дніпродзержинська)

Директором кінотеатрів “Слава” та “Родина” з 1943 по 1950 рік був Петро Леонтійович Педіско.

Кійченко Надія Євсіївна (1926-2011) 19 років очолювала кінотеатр “Аврора”.

Прибудований у липні 1958 року до Палацу металургів кінотеатр містив 517 глядачів. У лютому 1962 р. кінотеатр був переобладнаний і отримав назву “Прометей”.

Першим фільмом, продемострованим у кінотеатрі “Прометей” стала польська кінострічка “Хрестоносці”.

Кінотеатр ім. Т.Г.Швченка було збудовано в 1965 році на місці автостанції. Зараз там йде активна робота до відкриття магазину компанії “Маркетопт”.

У кінотеатрі “Комсомолець”, який був відкритий 23 грудня 1977 року, діяв автовідповідач, і дізнатися про фільми та їх розклад можна було, просто подзвонивши по телефону.

Перед початком російсько-української війни, у Кам`янському виконкомі було прийнято рішення на місці зруйнованої будівлі кінотеатру “Комсомолець” створити сучасний торгово-розважальний комплекс.