Енергія сонця у кожному мазку: у Кам’янському відкрилася виставка петриківського розпису Вікторії Тимошенко

Автор: Віталій Доброгорський.

У Всесвітній день щастя, що відзначався вчора, 20 березня, виставкова зала Музею історії міста Кам’янське наповнилася особливим світлом. Тут відбулося урочисте відкриття персональної виставки «Динаміка орнаменту: енергія лінії та кольору» відомої майстрині петриківського розпису Вікторії Тимошенко.

На відкриття завітало чимало гостей, серед яких місцеві художники, учні художньої школи ім. Р. Лісовського та поціновувачі мистецтва.

Експозиція вражає масштабом — понад 50 авторських робіт, серед яких полотна зі знакових серій «Берегині», «Народні свята та звичаї» та «Козацькі пісні». Кожна картина сприймається як жива історія, де квіти шепочуться між собою, а фантастичні птахи розповідають стародавні легенди.

Стоячи посеред зала, стіни якого прикрашають ці картини, в певний момент з’являється відчуття, що ти раптово опинився десь на природі посеред яскравого сонячний день. Велика кількість яскравих жовтих та зелених відтінків на картинах створює ілюзію раптового стрибка у літо.

Вікторія Тимошенко є майстринею у третьому поколінні. Її талант плекався в самому серці традиції, у селі Хутірське. Мати Вікторії, Валентина Хоменко, працювала на знаменитій фабриці «Дружба» і саме вона вклала перший пензель у руки чотирирічної доньки. Сьогодні Вікторія — членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреатка премії імені Тетяни Пати та рекордсменка, що створила найдовший розпис на папері довжиною 210 метрів. Як амбасадорка української культури під егідою ЮНЕСКО, вона представляла наше мистецтво у Китаї, Німеччині, Франції та Польщі.

Під час розмови Вікторія згадала, що її прабабуся була великою майстринею, а згодом талант перейшов до мами. Хоча вибір не малювати формально існував, сама художниця його ніколи не розглядала. Вона ще не вміла читати у три-чотири роки, але вже просила бабусю записати її до бібліотеки, щоб змальовувати картинки з книжок.

«Я кожного дня малюю. Дві години в день – це мінімум. Я не можу не малювати. Я цим живу. Я навпаки, коли не малюю, то все, хавайся всі — я зла, сердита. Розумієте? В моїх роботах немає улюбленого кольору, я їх всі люблю», — ділиться майстриня.

Для Вікторії творчість — це стан душі, що не терпить примусу. Вона згадує, як чекала моменту, коли зможе вступити до художньої школи, а батько лише питав, чи справді вона готова туди ходити. Відповідь була очевидною, адже це покликання було всередині неї з самого дитинства.

Майстриня зізнається, що серед багатьох інших своїх картин вона особливо виділяє роботу «Милий під калиною», створену у 2015 році. Ця натхненна картина про закохану пару є її найулюбленішою і супроводжує Вікторію на всіх важливих персональних виставках.

Справжньою родзинкою заходу став майстер-клас, де Вікторія на очах у публіки створила нову роботу. Вона розповіла, що раніше фарби замішували на яєчному жовтку, а сьогодні майстрам простіше, адже є клей ПВА та акрил. Для створення відомого «перехідного мазка», коли один колір плавно перетікає в інший, художниця використовує пензлі з колонка або білочки.

Майстриня зауважила, що завжди починає з чистого листа, не використовуючи олівець для начерків, на відміну від початківців. Також вона відверто розповіла про свої творчі вподобання щодо образів:

«В моїх композиціях ви можете зустрічати дуже часто пташок. Це тому, що я дуже люблю їх. Дуже часто малюю таких фантастичних птахів — інколи вони походять на жар-птицю, інколи на павича. А от півників не роблю. Як ви бачите, у мене пташечки як дівчатка. І півні в мене виходять дуже жіночні. У мене не виходять півні з характером, типу парубки. Тому я їх дуже рідко зображаю».

Символічно, що виставка відкрилася саме у День щастя. Глядачі зійшлися на думці, що зі стін музею сьогодні справді «ллється щастя», загорнуте у яскраві кольори петриківського орнаменту.

Виставка «Динаміка орнаменту: енергія лінії та кольору» буде відкрити для відвідування до 17 квітня у Музеї історії міста.