Магія лівобережного каналу: у Кам’янському розпускаються міфічні русальні квіти (Фотозамальовка)

Автор: Віталій Доброгорський.

Лівобережний канал у Кам’янському вже давно став одним із найулюбленіших місць для тихих прогулянок та відпочинку коло води. Цими днями він отримав особливу, майже магічну прикрасу — на водній гладі почали розквітати яскраві жовті куполи. Це розпускаються глечики жовті, які в народі частіше називають жовтим лататтям або кубишкою. Дивлячись на ці сонячні квіти серед смарагдового листя, мимоволі відчуваєш спокій, якого нам усім зараз так не вистачає.

Ці тендітні рослини мають не лише естетичну цінність, а й глибоке коріння в українській міфології. Наші предки здавна пов’язували жовті глечики з містичними істотами та називали їх русальними квітами. За повір’ями, у літні місячні ночі саме в таких заростях збиралося найбільше русалок. Старі люди попереджали, що рано-вранці або надвечір до латаття не можна навіть торкатися, а тим паче зривати його. Вірили, що річкова німфа, яка стереже свою улюблену квітку, може розсердитися, схопити необачного за руку і потягнути на дно.

Сьогодні на варті цієї дикої краси стоять уже не міфічні істоти, а закон України. Мало хто знає, що глечики жовті перебувають під суворою охороною. Вони занесені до переліку регіонально рідкісних рослин Дніпропетровської області, а їхні природні угруповання включені до Зеленої книги України під третьою категорією охорони.

За знищення, зривання або незаконний продаж цієї річкової прикраси передбачено серйозний штраф, який становить від 510 до 1700 гривень із можливою конфіскацією рослин.

Втім, навіть якщо забути про штрафи та русалок, зривати латаття — це просто абсолютно непрактична і невдячна справа. Природа влаштувала цю квітку так, що вона може жити виключно у своєму рідному середовищі. Поза водою, у руках чи в домашній вазі, вона втрачає свою магію миттєво: буквально за 10-15 хвилин пелюстки темніють, стають коричневими, а сама квітка безповоротно в’яне. Жодна хвилина сумнівного задоволення від зірваного букета не вартує знищеної краси.

Гуляючи берегом нашого каналу, просто зупиніться на хвилинку, подивіться на ці золоті вогники на воді, зробіть кілька яскравих кадрів на згадку та залиште квіти річці. Милуватися ними у природному середовищі — це значно безпечніше, приємніше та правильніше, ніж руйнувати те, що створювалося природою для нашого спільного затишку.