Прихована загроза, яку не можна ігнорувати

Черепно-мозкова травма (ЧМТ) – це механічне пошкодження черепа та/або внутрішньочерепних структур (головного мозку, судин, мозкових оболонок, черепних нервів). За даними ВООЗ, ЧМТ є однією з головних причин інвалідності та смертності серед людей працездатного віку в усьому світі. Через військові дії в Україні актуальність цієї проблеми зросла в рази, адже до побутових і дорожніх травм додалися мінно-вибухові поранення та контузії, нагадали в Управлінні охорони здоров’я Кам’янської міської ради. 

Класифікація ЧМТ

Залежно від характеру пошкодження, ЧМТ поділяють на дві основні групи:

Закрита ЧМТ: цілісність м’яких тканин голови та апоневрозу не порушена, або є поверхневі рани шкіри без пошкодження апоневрозу. Кістки черепа можуть бути цілими або мати тріщини. 

Відкрита ЧМТ: наявні пошкодження м’яких тканин, апоневрозу та кісток черепа. Якщо при цьому пошкоджена тверда мозкова оболонка, травма вважається проникаючою (існує високий ризик інфікування головного мозку).

За ступенем важкості та клінічними проявами виділяють:

1. Сотрясіння головного мозку (найлегша та найпоширеніша форма).
2. Забій (контузія) головного мозку (легкого, середнього або важкого ступеня).
3. Стиснення головного мозку (найчастіше виникає через внутрішньочерепні гематоми або набряк).

Симптоми, які мають насторожити

Симптоми ЧМТ можуть проявитися як одразу після травми, так і через кілька годин або навіть днів.

Гострі симптоми (вимагають негайної допомоги):

• Втрата свідомості (від кількох секунд до годин);
• Сильний головний біль, який посилюється;
• Нудота та багаторазове блювання, що не приносить полегшення;
• Запаморочення, порушення координації рухів, хиткість ходи;
• Різна величина зіниць (анізокорія);
• Ретроградна амнезія (людина не пам’ятає подій, що передували травмі);
• Виділення прозорої рідини (ліквору) або крові з носа чи вух.

Важливо! Навіть якщо після удару головою людина почувається добре, це може бути так званий «світлий проміжок» – період уявного благополуччя, після якого стан може різко погіршитися через наростання внутрішньої гематоми.

Перша допомога при підозрі на ЧМТ

Правильні дії оточуючих до приїзду медиків можуть врятувати пацієнту життя:

• Викличте швидку допомогу (103).
• Забезпечте спокій: покладіть постраждалого на горизонтальну поверхню. Якщо людина непритомна, обережно поверніть її на бік (щоб уникнути западання язика або аспірації блювотними масами), за умови, що немає підозри на травму хребта.
• Фіксація шиї: при підозрі на супутню травму шийного відділу хребта (особливо при ДТП чи падінні з висоти) мінімізуйте будь-які рухи головою.
• Холод: прикладіть до місця удару холодний компрес або лід, загорнутий у тканину (на 15–20 хвилин).
• Зупинка кровотечі: якщо є відкрита рана, накладіть стерильну пов’язку. Не тисніть занадто сильно, якщо підозрюєте перелом кісток черепа.
• Контроль стану: стежте за диханням та пульсом до приїзду лікарів. Не давайте постраждалому їсти, пити чи приймати медикаменти (особливо знеболювальні) до огляду лікарем, оскільки це може змазати клінічну картину.

Діагностика та лікування

У медичному закладі для встановлення точного діагнозу використовують:

• Неврологічний огляд (оцінка рефлексів, свідомості за шкалою кома Глазго).
• Комп’ютерна томографія (КТ) або МРТ головного мозку – «золотий стандарт», який дозволяє побачити крововиливи, набряк чи переломи.
• Рентгенографія кісток черепа.

Лікування залежить від важкості травми. При струсі мозку зазвичай достатньо ліжкового режиму, спокою та симптоматичної терапії під наглядом лікаря. При важких забоях, стисненні мозку чи гематомах часто необхідне термінове хірургічне втручання (нейрохірургічна операція) для зниження внутрішньочерепного тиску та видалення згустків крові.

Наслідки та реабілітація

ЧМТ підступна тим, що її наслідки можуть нагадати про себе через місяці чи роки. Це явище називають посткоммоційним синдромом. Пацієнти можуть скаржитися на хронічний головний біль, метеочутливість, порушення концентрації уваги та пам’яті, депресивні стани або дратівливість. У важких випадках можливий розвиток посттравматичної епілепсії.

Саме тому реабілітація є невід’ємною частиною лікування. Вона включає медикаментозну підтримку, роботу з реабілітологом, нейропсихологом та фізіотерапевтом для максимально повного відновлення когнітивних і рухових функцій.

Будь-яка травма голови вимагає уваги. Своєчасне звернення до спеціалістів – це єдиний спосіб запобігти важким ускладненням та зберегти здоров’я мозку.