Пенсійна математика або де діваються гроші на пристойні пенсії?

Українці отримують пенсії у п’ять разів менше, ніж роблять пенсійних внесків за трудове життя.

Автор: Сергій Гузь.

Уряд вчергове анонсує проєкт пенсійної реформи. Обіцяють цю реформу представити у вигляді законопроєкту вже до осені. Не будемо повторювати загальні деталі, як от наміри розділити пенсії на базову та страхову частини, чи впровадити обов’язкові накопичувальні пенсії, «Пильний погляд» писав про це неодноразово. Порахуймо, скільки ми за трудове життя сплачуємо пенсійних відрахувань і поставимо питання: а чому пенсії такі мізерні?

Можете взяти в руки калькулятор і рахувати разом з нами. Щомісяця українці, які працюють, відраховують 20% своєї зарплати як пенсійне страхування (так, формально за найманих працівників їх сплачують роботодавці, але у валових витратах на оплату праці це все одно, що сплачувати гроші з валових нарахувань на оплату праці). Мінімальний пенсійний стаж у тих, хто тільки починає працювати, до моменту виходу на пенсію має бути 35 років. За рік ці пенсійні внески складають 2,4 зарплати, а за 35 років – 84 зарплати.

За середньої офіційної тривалості життя близько 71 року (у чоловіків 66 років), та очікуваного виходу на пенсію в 65 років, виходить, що в середньому людина отримуватиме пенсію 6 х12=72 місяці. Тобто, якщо розділити суму пенсійних відрахувань на очікуване життя на пенсії, то виходить, що пенсіонер мав би отримувати в середньому 120% від своєї зарплати. Але по факту сьогодні коефіцієнт заміщення складає лише 27% від зарплати – майже в п’ять разів менше, ніж показують розрахунки.

Правда, сьогодні на пенсію можна виходити у 60 років за пенсійного стажу у 33 роки. Що ж, перерахуймо за тієї ж середньої тривалості життя. В такому разі пенсійні відрахування складуть 2,4 х 33 = 79,2 зарплати. А термін життя на пенсії: 11 х 12=132 місяці. Таким чином, пенсіонер мав би отримувати 60% своєї зарплати – вдвічі більше, ніж фактично отримують пенсіонери.

За різними даними, кожен п’ятий пенсіонер фактично отримує пенсію менше ніж 3500 грн на місяць. Більше як половина пенсіонерів – нижче прожиткового мінімуму, а майже 80% – нижче фактичного прожиткового мінімум (тобто мінімальної суми, яка необхідна людині для життя). І це після 30 років реформ, що минули з моменту закінчення епохи гіперінфляції.

Уряди, включно з нинішнім, довели ситуацію до того, що сплачувати пенсійні внески стало невигідно. Бо сенс пенсійного страхування у тому, щоб забезпечити людині гідне життя після того, як вона втратить можливість працювати через похилий вік. Проте замість того, щоб виплачувати справедливі пенсії, уряд щороку у ручному режимі встановлює абсолютно нереальні базові мінімуми, з яких розраховуються пенсії. Наприклад, на 2026 рік прожитковий мінімум на рік для осіб, що втратили працездатність, встановлено на рівні 2595 грн. Як пенсіонеру вижити на такі гроші?

Весь час уряд стверджує, що у нас зараз працює людей стільки ж, скільки й пенсіонерів, і тому грошей вистачає тільки на ось такі мізерні пенсії. Але це якраз наслідок непродуманої пенсійної реформи 2015- 2016 років, коли уряд Арсенія Яценюка майже вдвічі знизив розмір пенсійних відрахувань (у відсотках від зарплати). Тоді реформатори обіцяли, що зниження відрахувань призведе до легалізації зарплат та більших фактичних надходжень до Пенсійного фонду. Але нічого з цього не сталося. Сьогодні тіньовий ринок праці навіть за оптимістичними прогнозами перевищує 30% від усього економічно активного населення.

Виплата пенсій, які б забезпечували пристойне життя після закінчення трудової діяльності, – просто неможлива за поточних низьких пенсійних відрахувань, постійного падіння кількості зайнятого населення, демографічної катастрофи та стагнації продуктивності праці. Навіть те, що збирається до Пенсійного фонду, розподіляється вкрай неефективно, коли більшість отримує мізерні пенсії, а так звана категорія спецпенсіонерів – у 50 разів більше!

Тож, у першу чергу, уряд має відновити справедливість у виплаті пенсій, компенсувавши поточний дефіцит Пенсійного фонду за рахунок дотацій бюджету. Тільки тоді можна буде відновити довіру громадян до пенсійної системи, і, відповідно, пенсійні відрахування працюючих громадян матимуть для них реальний сенс.