Рішення про зміну умов тимчасового захисту для українських чоловіків у ЄС ще не ухвалене

Низка українських медіа повідомила, що Європейський Союз нібито припинить надавати тимчасовий захист військовозобов’язаним українським чоловікам мобілізаційного віку. Підставою для таких публікацій став пресреліз від імені Європейської Ради.

Однак наразі йдеться не про остаточне рішення, а лише про політичну домовленість, досягнуту на рівні послів держав-членів ЄС. Рада Європейського Союзу ще не ухвалила відповідного Виконавчого рішення, тому жодні зміни не набули чинності. «Пильний погляд» пояснює, що саме відомо на цей момент і як насправді працює механізм тимчасового захисту.

Автор: Сергій Гузь.

Тимчасовий захист планують продовжити до 2028 року

Посли країн ЄС погодилися підтримати продовження дії режиму тимчасового захисту для громадян України до 4 березня 2028 року. Це рішення підтверджує намір Європейського Союзу й надалі підтримувати Україну та її громадян.

Водночас у пресрелізі Єврокомісії зазначено, що, з огляду на оборонні потреби України, тимчасовий захист у майбутньому має надаватися лише тим громадянам, які виконують свої військові обов’язки.

При цьому наголошується, що таке обмеження пропонується застосовувати лише до нових заявників. Воно не поширюватиметься на українців, які вже користуються тимчасовим захистом у країнах ЄС.

У повідомленні також наведено приклади того, як може підтверджуватися виконання військових обов’язків. Зокрема, це може бути паспорт зі штампом про законний виїзд з України або документ у паперовій чи електронній формі, який підтверджує звільнення від військового обов’язку чи виконання відповідних вимог українського законодавства.

Однак наразі це лише пропозиція, яка ще не стала нормою права. Остаточний текст документа, що визначатиме новий порядок надання тимчасового захисту, ще не ухвалений і не оприлюднений.

Як ухвалюються рішення про тимчасовий захист

Щороку, зазвичай у червні або липні, Рада ЄС ухвалює окреме Виконавче рішення про продовження режиму тимчасового захисту для громадян України. Такі рішення, як правило, обґрунтовують необхідність продовження захисту через триваючу війну, але не визначають категорії осіб, які мають на нього право.

Перелік осіб, які користуються тимчасовим захистом, встановлено іншим документом — Виконавчим рішенням Ради ЄС 2022/382 від 4 березня 2022 року. Саме воно передбачає, що тимчасовий захист надається громадянам України, які проживали в Україні до 24 лютого 2022 року, а також членам їхніх сімей.

Своєю чергою, це Виконавче рішення ґрунтується на Директиві Ради ЄС 2001/55/ЄС про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту. Документ був ухвалений після воєн на території колишньої Югославії та визначає загальні принципи надання такого виду захисту в державах-членах ЄС.

Отже, якщо Європейський Союз вирішить змінити порядок надання тимчасового захисту окремим категоріям громадян України, Рада ЄС повинна буде ухвалити відповідне Виконавче рішення або внести зміни до чинного Виконавчого рішення 2022/382. Лише після цього нові правила можуть набути чинності.

Чи залишаться для українських чоловіків інші можливості легально перебувати в ЄС?

Навіть якщо правила тимчасового захисту будуть змінені, це не означатиме автоматичної втрати всіх законних підстав для перебування в країнах Європейського Союзу.

По-перше, громадяни України, як і раніше, можуть звертатися за міжнародним захистом (статусом біженця). Ця процедура є складнішою та передбачає додаткові обмеження, однак вона залишається доступною.

По-друге, продовжують діяти інші законні підстави для проживання в країнах ЄС — навчання, працевлаштування, возз’єднання сім’ї та інші види дозволів на проживання.

Крім того, саме Виконавче рішення Ради ЄС 2022/382 підкреслює важливість збереження єдності сімей. Документ передбачає, що тимчасовий захист має поширюватися і на членів сімей осіб, які отримали такий статус, щоб уникнути різного правового становища членів однієї родини.

По-третє, окремі держави-члени ЄС можуть ухвалювати власні рішення щодо прийому українців. Європейська директива встановлює мінімальні стандарти, але не забороняє країнам застосовувати ширші підходи до надання захисту.

Саме тому навіть у разі зміни загальноєвропейських правил окремі країни можуть запроваджувати додаткові механізми захисту або надавати право на проживання ширшим категоріям громадян України відповідно до свого національного законодавства.