Радміла Антонова: «Коли бачиш, що твої зусилля допомагають дитині досягати успіхів, – відчуваєш ні з чим не порівнянну радість»

«Пильний погляд» продовжує  проєкт “Обличчя освіти”, у якому розповідає про вчителів, вихователів та наставників Кам’янського. Сьогодні наша героїня  – вихователька-методистка дошкільного закладу №23  «Дзвіночок» Радміла Антонова. Про  дивовижний поворот у кар’єрі та перехід до педагогіки, специфіку корекційної освіти, роботу з батьками та системне навчання команди під час війни Радміла Антонова розповіла в інтерв’ю для «ПП».

–  Розкажіть, як Ви прийшли у свою професію?

– У мене в родині ціла династія: інженерів та педагогів. За першою освітою я інженер хімік-технолог. Мій дипломний проєкт був пов’язаний із колоною синтезу карбаміду, але коли я пішла на практику, зрозуміла, що це абсолютно не моє. Усім дівчатам хочеться бути гарними, а там – каска, роба… 

Ще студенткою я два роки поспіль їздила працювати в дитячий табір. Мені довірили найменших діток 5-6 років. Їх було дуже багато, а нас, молодих фахівців, лише двоє. Було складно, та ми з усім впоралися, – пам’ятаю, що саме відчуття відповідальності було найгострішим, таким, що за дві зміни я дуже схудла. Проте мені  сподобалося, і наступного року я поїхала туди знову.

– Тобто саме після цього Ви вирішили змінити фах?

– Так. Коли постало питання, куди йти працювати, мені запропонували місце вихователя в дитячому садку. Я спробувала – і зрозуміла, що це моє справжнє покликання. Пропрацювала вихователем п’ять років, згодом мене помітили й запропонували посаду вихователя-методиста.

Паралельно я здобувала другу вищу освіту в Бердянському педагогічному університеті за спеціальністю «Корекційна освіта та логопедія», адже тоді з’явилися вимоги щодо обов’язкової фахової освіти. Згодом я встигла попрацювати й дефектологом, і логопедом. Цей глибокий досвід на кожній ланці дозволяє мені бачити специфіку професії зсередини, тонко розуміти потреби й дітей, і колег, та впевнено розвивати наш заклад сьогодні.

– Розкажіть про ваш заклад. З якими дітками ви працюєте?

До повномасштабної війни це був великий дитсадок –  на 12 груп (близько 250 дітей). Але воєнні дії та вимоги безпеки внесли свої корективи: наше укриття розраховане на невелику кількість людей, тому зараз ми маємо змогу приймати лише чотири вікові групи – це 58 дітей. На даний час в закладі функціонує  чотири групи: дві інклюзивних та дві спеціалізовані групи в яких знаходяться діти з особливими освітніми потребами.

Попри те, що дітей  стало менше, – звільнилися приміщення і ми знайшли можливості для розвитку: відкрили народознавчу кімнату, кімнату безпеки, ізостудію, окрему спортивну залу, ресурсну кімнату та сучасні кабінети для фахівців. Завдяки спільним зусиллям ми створили окрему досить багату костюмерну. Тепер наші малята мають чудову можливість перевтілюватися у різноманітних персонажів під час урочистих подій та свят, що приносить їм неймовірне задоволення.  Наш колектив  постійно оновлює заклад, створює затишні та безпечні умови. Адже для дітей садок – це друга домівка.

– Що найважче у роботі з дітьми, які мають особливі освітні потреби?

– Я б не говорила про труднощі – це радше величезна відповідальність і неймовірно цікавий досвід. Мені імпонують різноманітні завдання, адже вони стимулюють розвиток. А коли бачиш, що твої зусилля допомагають дитині досягати успіхів, – відчуваєш ні з чим не порівнянну радість.

Специфіка, безумовно, є. Такі діти надзвичайно емоційні та чутливі, вони можуть гостро реагувати на зміну погоди чи збитий режим сну. Для їхнього спокою та безпеки потрібні стабільні ритуали – наприклад, особливий формат входу до закладу чи незмінний алгоритм дій. Ми чудово розуміємо ці потреби й завжди орієнтуємося на індивідуальні особливості кожної дитини.

 – Як складаються стосунки з батьками? Чи завжди вони приймають особливості розвитку своєї дитини?

Прийняття – це завжди тривалий, глибокий і дуже непростий шлях, який кожна родина проходить у власному темпі. Ми розуміємо, що батькам потрібен час, тому крок за кроком долаємо цей маршрут разом із ними. Для когось цей процес адаптації є швидшим, а комусь не вистачає й усього періоду перебування дитини в садочку, щоб повністю усвідомити та прийняти індивідуальні особливості її розвитку. Ми розуміємо, що процес усвідомлення індивідуальний і потребує свого часу. 

У нашій роботі ми прагнемо бути не просто закладом освіти, а надійною опорою та безпечним простором для всієї родини. Наша підтримка – це не лише щоденні професійні поради педагогів, а й постійний живий діалог, психологічна допомога та спільне святкування навіть найменших перемог вихованця.

Коли батьки бачать, що вони не залишилися сам на сам зі своїми хвилюваннями, а дитину тут щиро люблять і розуміють, лід упереджень та страхів починає танути. Ми завжди готові вислухати, підставити плече та надати необхідну допомогу на кожному етапі цього шляху

– Скільки фахівців зараз працює у вашому колективі?

Наша команда — це невеликий, але надзвичайно професійний та згуртований колектив. Наразі у нас працює 13 педагогів, серед яких логопед, дефектолог, музичний керівник, інструктор з фізичної культури та шестеро вихователів. Також у команді є асистент вихователя, і зараз ми активно шукаємо ще двох фахівців на цю посаду. Крім того, маємо відкриту потребу в практичному психологі, який підсилить нашу команду. Попри те, що колектив компактний, кожен є майстром своєї справи, що дозволяє нам забезпечувати комплексний та якісний підхід до розвитку кожної дитини

– Як Ви підтримуєте професійний рівень команди?

Світ стрімко змінюється, і щоб залишатися цікавими для дітей, наш колектив навчається безперервно. Ми активно впроваджуємо цифрові платформи та штучний інтелект, а також розвиваємо міждисциплінарну співпрацю з державними, громадськими та міжнародними інституціями. 

– Чи є у Вас  мрія?

– Мрія зараз одна на всіх – жити в мирі та якнайшвидше перемогти у цій війні. Найбільше хочеться, щоб нашим дітям було безпечно й затишно. Ми робимо все можливе для цього: облаштували в укритті сучасні ігрові та навчальні осередки, тому під час тривог дітлахи часто навіть не відчувають небезпеки.

Водночас наша команда досягла такої «бойової готовності», що взимку ми здатні за п’ять хвилин повністю одягнути найменших вихованців і спуститися в сховище. 

Та як би добре не було в безпечному просторі, хочеться, щоб діти могли спокійно гуляти на свіжому повітрі, а наші свята не переривалися звуками сирен. Заради цих дітей, заради їхніх щирих усмішок і мирного майбутнього – ми обов’язково вистоїмо. Миру всім нам, безпечного неба нашій малечі та такого жаданого, спільного для всієї країни щастя.

 Розмовляла Ірина Уварова.