Ветеран з Кам’янського, якого війна прикувала до крісла колісного, протестував деякі пандуси у нашому місті (ВІДЕО)
Автор: Валентин Фіголь.
Єгор Злюкич, ветеран з Кам’янського отримав травму на військовій службі та опинився в кріслі колісному. Чоловіку довелось вчитись рухатись по-новому. Виїхавши візком на вулицю, Єгор зрозумів, що у пересуванні містом він більше не вільний. Своїми думками з цього приводу, а також спостереженнями, як в нашому місті вирішуються питання безбар’єрності для людей з обмеженими можливостями, колишній військовий поділився з «Пильним поглядом».
Вільний доступ до об’єктів інфраструктури – це свобода та незалежність, можливість жити повноцінним життям, впевнений ветеран.
За його думкою, всі об’єкти інфраструктури мають бути у вільному доступі для людей з обмеженими фізичними можливостями. Мова про адміністративні будівлі, крамниці, вокзали, заклади громадського харчування та відпочинку.
«Я бачу: останнім часом в Кам’янському зроблено багато для забезпечення вільного доступу, – ділиться спостереженнями ветеран. – Але пандуси поки що є далеко не всюди, і не всі вони зручні для людей з обмеженими фізичними можливостями».
Зустрівшись біля залізничного вокзалу Кам’янського, ми з паном Злюкичем принагідно протестували кілька пандусів на вході у вокзал та тамтешні крамниці.
«В мене руки сильні, і то я не скрізь можу заїхати без сторонньої допомоги, – прокоментував результати тестування ветеран. – В кого, через травму, руки слабші – не знаю, що робитимуть…»
«В приміщення вокзалу я ще можу заїхати, – зауважує пан Злюкич. – Але потрапити на платформу, щоб сісти в поїзд – вже зась. Тобто подорожувати залізницею для мене і таких, як я – недосяжна розкіш…»
В будинку, де мешкає Єгор, теж немає пандуса. Поки що. Бо активний ветеран звернувся до міського самоврядування Кам’янського: «Тримаємо зв’язок з департаментом житлово-комунального господарства – обіцяють зробити пандус незабаром».
Як повідомили в департаменті ЖКГ, спорудження пандуса біля житлового будинку – це капітальне будівництво. Зараз за адресою, де живе пан Злюкич, готується проєктно-кошторисна документація щодо будівництва пандуса. Тож питання на контролі.
Вільний доступ до об’єктів інфраструктури для людей з фізичними обмеженнями – проблема, яка дедалі гострішає, наголосив ветеран. Адже людей в інвалідних візках в Кам’янському, як і скрізь в Україні, стає все більше.
«Не кожна людина може попросити про допомогу, – визнає Єгор. – Я, наприклад, соромлюсь просити. Та й чого я мушу просити? Я хочу мати можливість самостійно відвідувати установи та крамниці, театри, музеї…»
До війни Єгор працював водієм-«далекобійником». Об’їздив всю Україну та Європу. Відпочивати він теж полюбляв активно – подорожували всією родиною.
«Мандри – це поклик душі, це смак життя для мене», – ділиться потаємним ветеран. Попри обмеження, сьогодні він продовжує вести активний спосіб життя. Водить автомобіль та трицикл, подорожує з родиною мальовничими куточками України.
«Я не хочу, щоб мої близькі відчували якісь обмеження через те, що я не можу ходити», – каже чоловік та батько.
В Кам’янському має бути можливість вільного пересування для людей з обмеженими фізичними можливостями, впевнений пан Злюкич. Такі люди мають об’єднуватись, щоб гуртом співпрацювати з владою – відстоювати своє право на повноцінне життя.
«Вільний доступ – це свобода та незалежність, – наголошує ветеран. – Хіба не за це зараз воюють українці?..»