Люди самі можуть значно полегшити собі життя, впевнена голова райадміністрації Кам’янського

Автор: Валентин Фіголь.

«Все буде шикарно. Треба лише трохи потерпіти!» — з оптимізмом дивиться в майбутнє Світлана Колісніченко, заступник міського голови Кам’янського, голова адміністрації Південного району.

— Районну адміністрацію називають найближчою до населення ланкою влади. З якими питаннями звертаються люди до тих, хто найближче?

— Питання найрізноманітніші, іноді несподівані. Наприклад, «чому погано працює зв’язок Київстар?». Або сусіди сваряться, а ми їх миримо. Звертаються щодо благоустрою біля будинків, просять надати житло – квартиру чи хоч кімнату в гуртожитку, вимагають якихось розваг, пропонують встановити громадські туалети в людних місцях… Звичайно, більшість звернень пов’язані з житлово-комунальним господарством, з субсидіями та децентралізацією опалення.

— Які житлово-комунальні питання може вирішити районна адміністрація?

— Ми не займаємось організацією ремонтів в будинках – на те є управляючі житловим фондом та департамент ЖКГ міської ради. Райадміністрація опікується прибиранням закріплених за нею вулиць – це, зазвичай, дороги в приватному секторі та між житловими багатоквартирними будинками. Ремонтуємо дитячі та спортивні майданчики, прибираємо стихійні звалища. Особливо не розмахнешся: бюджет району – 3,6 мільйони гривень.

— Одна з функцій райадміністрації – розподіл комунального житла. Як цю роботу налагоджено в Південному районі?

— Ми шукаємо комунальні квартири, в яких ніхто не живе, через суди забираємо їх до житлового фонду району, а потім надаємо житло тим, хто потребує, згідно черги. За рік надаємо приблизно 10 квартир чи кімнат.

Була спроба надавати соціальне житло молодим людям – сиротам, вихованцям дитячих закладів. Під цю ідею коштом бюджету було відремонтовано кілька кімнат у гуртожитку на проспекті Аношкіна, 148. Сьогодні там розруха та пустка: сироти порозбирали обладнання, і помешкання перетворили на нежиле…

— В чому специфіка Південного району, в порівнянні з іншими районами Камянського?

— Наш район найбільший за площею, до того ж у нас – величезний приватний сектор, зі своїми специфічними проблемами. Наприклад, площа покосу карантинних трав у нас вдесятеро більша, ніж в Заводському районі. А взимку – розчистка снігу на довжелезних вулицях приватного сектору! Люди подекуди так захаращують вулиці біля своїх будинків, що трактор не скрізь проїжджає! Минулої зими було таке, що ми людям, які приходили сваритись через не почищені дороги, пропонували сісти біля тракториста в кабіну і подивитись, чи можна проїхати їх вулицею…

— Що у Вашій роботі вважаєте найважчим?

— Найважче – переконувати в чомусь людей, яким байдуже. Викинула дитина з авто пакета з-під чіпсів, а батькам байдуже. Підійшла, зробила зауваження – жодних емоцій, ніякої реакції… Те ж саме зі стихійними звалищами, викинутим біля будинку будівельним сміттям. Питаєш: вам не заважає закидане сміттям подвір’я? Знизують плечима і далі смітять попід вікнами… Дерева та кущі, посаджені людьми торік, якісь люди поламали, повитоптували газони… Коли людина чимось невдоволена, очі горять гнівом – якось легше переконувати, а коли байдуже?..

Я активно слідкую за соцмережами, слухаю людей і можу сказати: чимало негатива – від нерозуміння, а ще більше – від небажання зрозуміти.

— Кілька років тому Ви керували рухом «Молоді регіони», займались проблемами та ініціативами молодих активістів. Сьогодні колишні «регіонали» здебільшого серед «оппоблоковців». Чи не заважає політичне минуле сьогоднішній роботі?

— «Партії регіонів» більше немає. А я і сьогодні займаюсь проектами молодих: в районі створено «Центр молодіжних ініціатив», який підтримує активних та відповідальних молодих кам’янчан, які бажають брати участь в розвитку району та міста. Я роблю те саме, але без політики.

— Перед тим як 2 роки тому стати головою райадміністрації, Ви працювали заступником директора «Міськводоканалу», були депутатом міськради. Отже, маєте певний досвід. Яке, на Вашу думку, майбутнє Південного району?

— Одразу пропоную приклад: за останні роки повернулось освітлення на вулиці Соцміста – навіть там, де його не було ще з радянських часів! Міський голова Андрій Білоусов – це той керівник, який все почує, запам’ятає і спитає, тримає підлеглих в тонусі. Люди потроху прокидаються, стають біль активними, ініціативними – озеленення проводять самотужки. З’являються нові об’єкти дозвілля для дорослих та дітей. Район розвивається. Я гадаю: все буде шикарно. Треба трохи потерпіти.