До руху за збереження малих річок долучаються Полтавщина та Кам᾽янське

Зйомки фільму про долю малих річок – притоків Дніпра —  мають початись в червні в Кам᾽янському та Верхньодніпровську. В процесі відбору «натури» для зйомок 11-12 травня на Полтавщині відбулась зустріч авторів ідеї фільму з майбутніми героями – мешканцями села Опішня.

«Це буде документальне кіно про те, як Україна втрачає свої водні ресурси, і як це впливає на життя людей», — описав концепцію майбутнього фільму кінематографіст Андрій Самарець, ініціатор проекту під робочою назвою «Життя після води».

Автори – група з кінематографістів, журналістів та науковців з різних населених пунктів України, сподіваються за допомогою фільму привернути увагу українців та європейської спільноти до проблеми знищення малих річок та водойм, об’єднаних в одну гідросистему з річкою Дніпро.

«Заболочення та зникання малих річок і водойм наочно демонструють, що станеться з нашим Дніпром в перспективі, якщо люди не схаменуться і не припинять хижацьке споживання водних ресурсів», — підтримав авторів Аркадій Шапар, академік, директор Інституту раціонального природокористування з Дніпра, який давно вивчає проблему.

В Кам᾽янському увагу кінематографістів привернула річка Коноплянка, практично знищена виробничою діяльністю дніпродзержинців. Ще приклади вмираючих через людське хазяйнування річок – Самоткань та Домоткань в районі Верхньодніпровська.

«Наше завдання – показати, що проблема зневоднення України – глобальна, вона стосується і торкнеться кожного», — наголосив А. Самарець.

Ще одна користь, на яку сподівається творчий колектив – агітаційна. Під час підготовки до зйомок було проведено чимало зустрічей, виступів перед науковцями, посадовцями та пересічними громадянами, консультацій з місцевими екоактивістами. Дехто раніше цікавився проблемою зникнення води, хтось ніколи раніше про це не задумувався. Можливо, процес зйомок можна буде перетворити на процес об᾽єднання людей, небайдужих до того, яку воду вони  питимуть завтра.

«Українці полюбляють скиглити: мовляв, нам не вистачає ідеї, яка б об᾽єднала націю, — каже один з авторів ідеї фільму журналіст Валентин Фіголь. – А чим нам не підходить ідея спільними зусиллями зберегти воду в Україні? Не стане води – не буде України ані незалежної, ані заможної!»

«Якщо води не буде в джерелах – її не буде і в Дніпрі!» — слова Володимира, молодого геолога з Опішні, можуть стати девізом авторів проекту.

Полтавщина теж потерпає від зневоднення, як би дивно це не звучало. Наприклад, не так давно в Опішні зникла річечка Тарапунька, а по сусідніх селах виникають місця, де раніше в людей підтоплювались підвали та погріби, а сьогодні сухо так, що і в колодязях води нема…

Багато в чому винні добувачі газу, вважає Володимир. Бурять як прийдеться, не тампонують свердловину, яка проходить крізь водоносні шари. Вода стікає в порожнини, що залишаються після видобутку газу – ось чому пересихають колодязі та джерела.

У небезпеці також Ворскла, приток Дніпра. В Опішні, наприклад, є міні-гідроелектростанція, яку вважають винною в тому, що річка вище за течією перетворюється на стояче болото, а нижче греблі – міліє. «Ніхто не знає, чия та електростанція, так само як і хто добуває газ на Полтавщині», — зазначила Олена Щербань, доктор історичних наук з Полтави.

Зустріч творчого колективу відбувалась у етно-садибі «Лялина світлиця», добре відомій прихильникам «зеленого» туризму та знаменитій завдяки фестивалю смаколиків «Борщик у горщику», що традиційно відбувається тут в серпні.

«Збереження народних традицій так само важливе, як і збереження природи ріднокраю, — зазначила О. Щербань, господиня «Лялиної світлиці». – Адже ми ставимось до довкілля так само, як і наші предки. Предки були господарями – і нащадки бережуть землю. Предки гольтіпачили – і ми хазяйнуємо за принципом «хвать – і тікать». Предки були кочовиками – і людина сьогодні ніде не почувається вдома, шукає, де краще».