Кілька історій про особливості виховання у Кам’янському

Життя, як кажуть знавці – найкращий сценарист. Історії з життя земляків можуть розважити, а можуть навчити, наприклад, що взаємна повага – це не важко, зате важливо.

Автор: Валентин Фіголь.

Вкрадений пес

Того дня (історія трапилась минулими вихідними) Ганна квапилась, бо ввечері мала їхати до Києва на важливу робочу зустріч. Тому, щоб не заводити песика додому, припнула його в затінку біля магазину «Малинка» на лівобережному житловому масиві. Зробивши покупки, молода жінка виявила, що собака зник. Пропустимо сцени схвильованих пошуків улюбленця силами Ганни та її маленької дочки. Скажемо лише, що поїздку довелось скасувати…

Виявилось, що песика забрала продавець магазину, яка називала себе зоозахисницею. Жінці здалося, що пес покинутий напризволяще, і вона відвезла його в пункт тимчасового утримання тварин по вулиці Долматова.

«Я не очікувала від людини такої агресії, — згадує Ганна про розмову з зоозахисницею. – Вона почала розмову з того, що таких, як я, треба постріляти! І далі було не краще…»

Забирати песика з пункту перетримки молода жінка запросила з собою журналіста «Пильного погляду». На Долматова працівники служби поводження з тваринами почали дорікати власниці, що вона залишила собаку без догляду, а це заборонено Правилами утримання тварин. «Треба було викликати поліцію – хай би склали протокол про адміністративне порушення!» — заявила пані Тереза, працівник служби. «От і викликали б поліцію! А так ваша волонтерка вкрала мого собаку, я через це зазнала збитків через скасовану поїздку!» — відповіла власниця собаки. «А у Вас є документи, що це Ваш собака?» — не вгавала пані Тереза. «Нема, але є свідки того, що песик живе у нас багато років», — не здавалась Ганна. «З Вами нема про що розмовляти», — завершила «виховну розмову» зоозахисниця.

«Шкода, що люди любов’ю до тварин маскують свою ненависть до людей», — резюмувала спілкування з зоозахисниками власниця вкраденого собаки. Песик смердів, бо ночував з безпритульними, але повискував, тулячись до ніг хазяйки і підстрибуючи, щоб тицьнути вологим писком в її долоні.

Басейн та Ісус

Спекотний полудень понеділка, в верхньому басейні каскаду біля меморіалу Матері на проспекті Свободи купаються діти. Діти дуже просили їх не фотографувати, бо дізнаються батьки і сваритимуть. Автор сам нишком від батьків купався в цьому басейні приблизно 40 років тому, тож зйомку припинив.

Тут до басейну підійшов молодик в жовтій жилетці з написом «Екосфера» на спині. Це був місцевий двірник, якого добре знають в цьому районі. Він не лише прибирає, а й розповідає мешканцям про любов Ісуса та відродження в дусі, агітує приходити до церкви.

В руках двірник тримав картату торбу, в якій зазвичай носить сміття. Підійшовши до басейну, чоловік помив брудну торбу у воді, в якій купались діти, і пішов собі геть.

«Дядьку, навіщо Ви це зробили, тут же купаються!» — залементували дітлахи. Двірник, не зважаючи, пішов своєю дорогою. «А ще в церкву ходить!..» — спідлоба зиркаючи вслід молодику, пробурчала найстарша з дітей, дівчинка років 12-ти.

Собачий туалет

Трапилось це вранці понеділка, біля будівлі міської ради. Прямо перед ганком ради йшли собі молодий чоловік та старенький собака. Аж ось пес зупинився якраз навпроти входу до міськради і став моститись до ранкового туалету. Власник стояв і терпляче чекав, поки тварина зробить свою справу. А далі трапилось таке, що здивувало свідків. Чоловік витяг з кишені пластиковий пакет, підібрав ним собачі фекалії і викинув пакета в урну, після чого обидва – пес та хазяїн, рушили собі геть.

Нагадаємо принагідно, що в Кам’янському нема офіційних місць для вигулу собак. Проект облаштування такого майданчику був поданий на конкурс громадського бюджетування, але його нема в переліку переможців, опублікованому вчора на сайті міськради.