Фестиваль обрядових пісень в музичній школі Кам’янського

Фестиваль «Різдвяна зірка», що відбувся у п’ятницю в залі музичної школи №1 Кам’янського, був присвячений колядкам та щедрівкам – пісням, що супроводжували обрядові дійства на зимових святах.

Автор: Валентин Фіголь.

Учні дитячих музичних закладів та студій співали колядок та щедрівок. Обрядові пісні виконують функцію передачі традиційних елементів життя та світогляду предків, розповідали під час виступів юні виконавиці. Такі собі закодовані послання від давніх українців їхнім потойбічним захисникам. Побажання добра й процвітання сусідам.

Дорослі ставились до фестивалю щедрівок серйозно. Підтримувати й надалі культуру й освіту пообіцяла від імені міського самоврядування Тетяна Завгородня, заступник міського голови.  Вона зазначила, що міське самоврядування, «що б там не казали в місті», працює на розвиток Кам’янського. І нагадала історію про Черчілля, який на пропозицію міністрів під час війни зменшити асигнування на освіту й культуру відповів, що навіщо тоді воювати…

Дорослі, що були присутні в залі, в дитинстві навряд чи чули колядки в такому виконанні. В радянські часи ці пісні вважались забобоном, пережитком буржуазної неосвіченості мас. Багато хто з радянських дітей колядував, щедрував та посівав по сусідніх будинках. Це не переслідувалось, але до шкільної вчительки краще було не заколядовувати, а якщо батьки комуністи, то дитячі колядки могли коштувати партквитка, а отже – кар’єри.

Зазвичай, малі колядники бубоніли нерозбірливі однакові тексти про «коляд-коляд-колядниця, добра з медом паляниця, а без меду не така — дайте, тітко, п’ятака! А п’ятак не такий – дайте руб золотий!» Поширених варіацій в Дніпродзержинську було 2-3. Коляднику чи посівальнику могли дати солодощів, могли – радянського карбованця. Були дорослі витівники, які могли напоїти малолітніх колядників алкогольними напоями і випровадити надвір…

Сьогодні зі сцени дитячої музичної школи дорослі й діти розповідають про зв’язок християнських та поганських традицій нашого народу. Адже, як нагадували юні колядники, традиція обрядових пісень, причетних до святкування зимового сонцевороту (навколо 22 грудня), проходить наскрізь християнську епоху від язичницьких коренів туземців нинішньої України, тобто їх співали більш як тисячу років тому.