Єлізаветівці хочуть гуртуватись до Кам’янського, а не до Петриківки
Зібрання мешканців Єлізаветівки щодо наміру приєднатися до якогось іншого населеного пункту відбулось 1 березня. «Ніде ми не дінемось – кудись приєднають. Не терорізіруйте одне одного!..» – жартували селяни. І вирішили приєднатись до Камянського.
Автор: Валентин Фіголь.
Приєднання малоспроможних населених пунктів до більш могутніх, укрупнення територіальних громад – реалії адміністративної реформи, яка міняє межі традиційних сіл та селищ. «Ми не вирішимо – за нас вирішать!» – нагадують землякам представники самоврядування Єлізаветівки.
«Сьогодні прощена неділя, тож давайте без крику, спокійно!..» – закликала земляків Тетяна Чепурко, виконуюча обов’язки голови сільради.
«З жовтня 2019 року ми звертались до всіх сусідів, – доповіла Т. Чепурко. – Лобойківка захотіла, щоб центр був у них. Лобойківка відмовилась, інші не відповіли…».
Мова йде не про об’єднання, а про приєднання, бо вже не встигають по процедурі утворити об’єднану територіальну громаду з кимось іншим, пояснила посадовець сільського самоврядування.
Бюджет села переходить у Петриківку, школа і дитсад будуть там (максимум, початкова школа в Єлізаветівці), – так представила пані Чепурко перспективи приєднання до Петриківки.
Напередодні сходу селян Т. Чепурко зустрічалась з Андрієм Білоусовим, міським головою Камянського. І міський голова пообіцяв одразу залишити 13 мільйонів бюджету Єлізаветівки селянам. А ще допомогти з наболілими сільськими проблемами – школою, наприклад.
Єлізаветівка залишиться селом в окрузі Кам’янського. «Ну, не буде села – так буде старостинство…» – відповіла Т. Чепурко тим, хто сумнівався в збереженні статусу.
Почалось жваве обговорення. Які будуть тарифи на газ, на воду, непокоїлись люди. Куди будемо їздити лікуватись?..
Хтось питав, що робити, якщо вибору нема? Хтось пропонував вибирати меншу біду з двох.
До приєднання лишається близько 3 місяців, нагадала пані Чепурко.
«Ми давно живемо в Петриківському районі, – акцентував Віталій Пушкар, заступник голови села. – А Кам’янське з нами розмовляє…»
«Гарантій ніхто не дає. Ми сьогодні живемо – завтра ні! – заспокоїла схвильованих селян Т. Чепурко. – Нас ніхто не питає. Закон такий. Ми нічого не можемо змінити…»
Почався крик, кожен вигукував щось своє. «Не потрібні ми нікому – наша земля потрібна!..» – гарячкували одні. – «За останні 4 роки хто отримував би землю? Та ніхто! Вся земля роздана Петриківським районом! Роздають прямо зараз землю прямо біля «Грін-парку» на озері!..» – відповідав В. Пушкар.
Поставили питання приєднання на голосування. Спочатку сумнівались, чи це правильно. Бо тут же зібралось не все село – як вирішити за сусіда?..
Вирішили все ж проголосувати на місці. Більшість підняла руки за приєднання до Кам’янського. Піднявши руки, селяни поспішили розійтись. Головуюча кричала, щоб зареєструвались, хто голосував…