Карантин як спосіб визначитись – хто в Кам’янському який агент

Як ми переживемо карантин  — залежатиме від того, як скоро і чому криза нас навчить. Криза – це відкриття нових можливостей, кажуть фахівці з людських страхів та бажань..

Автор: Валентин Фіголь

Над прірвою

Криза потрібна для того, щоб нагадувати людям про те, що всі події мають свої причини та наслідки. І людські вчинки теж з чогось випливають і до чогось ведуть.

Посилення карантинних обмежень, оголошені з 6 квітня, явище небувале в історії незалежної України. І не тільки у нас…

Нові обмеження – реакція на тривожну невідомість: скільки насправді в країні заражених коронавірусом?

Станом на 5 квітня в Україні кількість підтверджених випадків зараження коронавірусом Covid-19 – 1251 (+155 за останню добу).
В кого з земляків останнім часом повернулись додому сусіди з-за кордону? Хто знає, чи перевірені вони на інфекцію? Кількість отриманих Центром громадського здоров’я України підозр на Covid-19 – 5493. І тепер статистика залежатиме від того, скільки заражених звернеться до лікаря. Адже люди попереджені: в неважких випадках їм запропонують полежати вдома, попиваючи теплий чайок…
Ми вже бачили: сусіди можуть мовчки хворіти вдома, або навіть спілкуватись з іншими людьми, наче здорові… Скільки інфікованих контактує з оточуючими людьми – цього в Україні і в Кам’янському не скаже ніхто.

Посилення карантину не трапилось зненацька. Фахівці пояснювали громадянам: підходити близько одне до одного, особливо без захисних масок, та контактувати небезпечно, тому що невідомо – заражений ваш контактер чи ні. Але люди продовжували юрмитись в громадських місцях та громадському транспорті, гуляти юрбою в місцях відпочинку, наражаючись на небезпеку зараження та розповсюдження інфекції. З понеділка це буде робити ризикованіше.

І отут настане той самий екзамен на здатність діяти свідомо та відповідально. Або ні.

Допитливість з переляку

Обмеження прийнято всупереч Конституції та закону України – популярна й така позиція. Антиконституційно обмежувати свободу пересування громадян, кажуть її прихильники, посилаючись на 33 статтю найголовнішого з законів України.

Штрафувати людей за перебування на вулиці без масок планується згідно статті 44-3 Кодексу про адмінпорушення: «Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами». Статтю додано згідно Закону від 17 березня 2020 року: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#n9. Якщо порушник карантину в суді заявить, що Закон «Про захист населення від інфекційних хвороб» примушує носити маски тільки хворих людей – на цей випадок є рішення міського самоврядування, яке примушує до носіння масок в громадських місцях все населення.

В наших реаліях судову тяганину по протоколах щодо прогулянок та масок на вулиці можна зробити безперспективною. На цьому можна збагатити чимало правників. Попутно розповсюджуючи заразу. Бо хто сьогодні може бути певен, що він не підхопив вже якусь інфекцію? Інші інфекційні хвороби теж вбивають, до того ж посилюючи страхи та непевність в громаді.

Можна спробувати не виконувати обмеження. Наслідки непередбачувані. Тому люди бояться. Боятись невідомого диктує інстинкт самозбереження, кажуть фахівці з інстинктів.

Непевність породжує безліч питань. Чи це надовго? Як працюватимуть підприємства в умовах обмеження пересування та транспортування? Що, як в людей скінчаться гроші? Якщо сьогодні земляк наражає на небезпеку моє життя – то чого б йому завтра не зазіхнути на мою власність? Він же зарази не боїться – чого йому закону боятись?

Як, врешті, самоізоляція вплине на людей фізіологічно та психологічно? Лікарі ж кажуть, що обмеження руху шкідливе для імунітету! І ті ж лікарі кажуть, що маски носити треба хворим. А якщо я ще не хворий, але вже заразний?.. Просто так звик гасити симптоми застуди ліками, що вже й не відчуваю їх…

Відчуй себе агентом

Слід зауважити: суспільство багато в чому сьогодні діє, лише прогнозуючи наслідки.

Якщо, наприклад, значного посилення захворюваності не відбуватиметься і взагалі влада вирішить, що все гаразд – обмеження знімуть. В іншому випадку обмеження можуть ще посилитись. Відповідно, люди чимдалі дужче нервуватимуть.

І покора та непокора загальним обмеженням можуть завести невідомо куди – керманичі ж тільки теоретично здогадуються, до чого ведуть їхні адміністративні дії. І законодавство України влаштовано так, що ніхто не буде винним в будь якому випадку. Окрім людей, які не виконували умов карантину…

Ми вже звикаємо робити запаси і боятись майбутнього. Страх примушує шукати порятунку – так працює механізм еволюції. Люди понад два десятки тисяч років виживали гуртом, тобто суспільством. І розплодились до більш ніж 7 мільярдів особин. Живуть так, ніби вважають себе домінуючим видом живих істот на планеті.

Чим менше гурт розуміє, куди й навіщо біжить – тим більше він залежить від волі керуючих. Які теж люди і можуть так само боятись невідомості.

Можна піти іншим шляхом: жити, ні в чому себе не обмежуючи. Але тоді ризикуєш стати джерелом інфекції, небезпеки для оточуючих. І, як шкідливий агент, матимеш справу з імунітетом суспільства – його правоохоронними органами.

Якщо бажаючих виживати самотужки в умовах загального життєвого простору стане забагато чи вони стануть занадто активні – почнеться лихоманка. Як зазвичай у випадках тяжкої заразної хвороби, організм отруюється продуктами війни між шкідливими агентами та агентами захисту. І агенти захисту, тобто імунітет, з якогось особистого моменту перестають розбирати, кого знищують – і вбивають своїх. Так вбиває будь яка інфекційна хвороба, кажуть фахівці з хвороб.