Насильство, смерть, та безнадія закодовані в символах України

Насильство, смерть, та безнадія закодовані в символах України

День пам’яті про національні символи України відзначали сьогодні і в Кам’янському. Автор, написавши про ці символи чимало ще з минулого століття, дозволив висловити і власну думку.

Автор: Валентин Фіголь.

Похмурий пророк

Сьогодні, я к і вчора, в Кам’янському згадували про українського митця Тараса Шевченка. Вчора був його день народження, сьогодні – роковини смерті.

«Тарас Шевченко (1814-1861) – найвидатніший український поет, письменник та художник», – так пише про Шевченка Вікіпедія.

Національним символом митця називали і учасники заходу під назвою «Шевченко єднає», що відбувся 10 березня в міському історичному музеї Кам’янського.

панотець Ігор Пагулич
панотець Ігор Пагулич

Зокрема, панотець греко-ктолицької конфесії Ігор Пагулич, керівник благодійного фонду «Карітас» в Кам’янському, наголосив, що Т. Шевченко – поет-пророк і національний символ України.

Шевченко, за словами панотця Ігоря, все своє недовге життя боровся за Україну і сьорбнув через це лиха.

Образ Шевченка-борця та страждальця-покутника експлуатується державними ідеологами ще з радянських часів. Благо, у поета в творах крові й закликів до насильства вистачає. Навіть у дитячому конкурсі декламаторів переможниця читала вірші про те, як «…потече сторіками кров у синє море дітей ваших… і не буде кому помагати».

Просто в радянському дитинстві нас вчили, що Шевченко виступав проти класових ворогів, а сьогодні – що проти певних національностей.

Насильство, смерть, та безнадія закодовані в символах України - ФОТОВ своїх віршах поет часто малював картини покари і помсти, очищення суспільства від кривдників та паразитів. Але на цьому у нього все й кінчається – на знищенні.

«Їй-богу – не чую. І не кричіть! Я свою п’ю, а не кров людськую», – відмахується Шевченко від читачів, які сподіваються якоїсь кращої долі.

 

Гімн про смерть

Ще один символ-іменинник – Державний Гімн України, теж може здатись доволі похмурим при детальному розгляді тексту.

«10 березня відзначається День Державного гімну України, одного з головних символів держави поряд з прапором і гербом», – згадує про наш гімн Вікіпедія.

Цього дня у 1865 році в польському місті Перемишль уперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Про це нагадав сьогодні активіст ВО «Свобода» Сергій Петренко.

6 березня 2003 року Законом України «Про Державний Гімн України» затверджено текст Державного Гімну України, в 1-й статті якого зазначено: «Державним Гімном України є національний гімн на музику М.Вербицького зі словами першого куплету та приспіву П.Чубинського в такій редакції:

«Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду».

Претензії до тексту автору доводилось чути багато разів від різних людей: від філологів та істориків до чаклунів.

Наприклад, панотець Микола Панченко – перший клірик, що служив у Дніпродзержинску українською, людина з вищою консерваторською освітою та видатним баритоном, на початку 21 століття вважав недоліком, що у українському гімні весь текст – якісь невиразні припущення та побажання.

Якщо прочитати гімн уважно, то й справді виходить не надто радісно.

«Ще не вмерла…» – це може означати, що ось-ось помре.

«Ще нам… усміхнеться доля», – сподівання на щось непевне в майбутньому.

«Згинуть…», – чекання на чудо. Сонце зійде – роса висохне.

«Запануємо…» – мрії про панування на своїй землі, невпевненість у своєму нинішньому положенні.

«Душу й тіло ми положим…» – знову ж, обіцянка загинути як демонстрація належності до «козацького роду». Козаки були волелюбними людьми, які не визнавали законів та жили з військової здобичі та плати за участь у воєнних діях.

На думку панотця Панченко, гімн був би більш надихаючим, якби його текст містив більше тверджень, що стосуються теперішнього часу.

Який вигляд мав би гімн після такого редагування? Хоча б такий:

«Розквітають в Україні

І слава, і воля.

І нам, браття-українці, всміхається доля.

Гинуть наші воріженьки, як роса на сонці,

Бо пануємо ми, браття, у своїй сторонці».