Україна починає вільно торгувати з Туреччиною: чого чекати українському бізнесу?

У турецьких супермаркетах з’являться українське масло й молоко, а наші торговці збільшать асортимент техніки турецьких брендів. На це сподіваються експерти, як на результат встановлення зони вільної торгівлі з Туреччиною. Але не всі в українському бізнесі радіють новині.

Автор: Валентин Фіголь.

Історичний момент

Нинішньому президенту Туреччини Реджепу Ердогану довелося обговорювати умови зони вільної торгівлі (ЗВТ) аж з трьома українськими президентами – Януковичем, Порошенком, Зеленським. Перший раз, в жовтні 2013 року, Ердоган був ще турецьким прем’єр-міністром, а угоду з української сторони мав підписати тодішній міністр закордонних справ Петро Порошенко…

І ось 3 лютого 2022 року угоду було підписано. Тепер її має ратифікувати ВРУ. «Сьогодні відбулась історична подія, до якої Україна рухалась майже 20 років. Що таке для України ця угода – це понад $10 млрд торгового обороту в найближчі 5 років», – заявив український прем’єр Денис Шмигаль.

Україна, як повідомляє про умови угоди Мінекономіки, отримує можливість ввозити до Туреччини без мит 10 377  товарів (Туреччина — 9 500). У підсумку турецький ринок стане відкритим для України на 95,6%, наш для Туреччини — на 99,6%.

Однак у цей список міністерство не включило зернові й олійні, що займають 25% українського експорту до Туреччини. Формально мито на ці товари збережеться, але фактично воно і зараз нульове через великий попит на ці товари, кажуть у Мінекономіки. Посадовці певні: у разі підвищення мит на ці товари, українські постачальники швидко знайдуть нові ринки збуту (через високий попит).

До цієї угоди середня номінальна митна ставка для українських товарів на турецькому ринку становила 28,9%, для турецьких в Україні — 5%. Тепер це буде 10% і 0,5% відповідно.

Отже, за прогнозами Мінекономіки, щороку український експорт до Туреччини має зростати на $313 млн, а вітчизняні експортери заощадять $370 млн митних платежів. Ефекту в уряді очікують разючого: плюс 2,2% ВВП і 2,6% доходу домогосподарств щороку.

Очікування та побоювання

«Турецька сторона раніше дуже не хотіла відкривати свій ринок для українських аграріїв, тож для нас це значний поступ», – коментує угоду директорка з наукової роботи, керівниця Центру економічних досліджень Вероніка Мовчан.

Аграрна галузь в Туреччині – одна з найбільш захищених митами, пояснює вона: «Наприклад, мита на молочні й м’ясні продукти сягають 200-300%, через що там  неможливо конкурувати. Тому їх зниження – для нас чудова можливість».

Українські аграрні асоціації погоджуються, що укладена угода має позитив для агропромислового комплексу. Так, вони задоволені зниженням турецьких мит на низку продукції, зокрема на курятину, яловичину, рибу й інші аквакультури, молочку, жито, гречку, вино, кондитерські вироби тощо.

«Українські аграрії, переробники, виробники техніки й обладнання отримали доволі гарні можливості потрапити на ринок Туреччини», – зазначив заступник генерального директора з адвокації Українського клубу аграрного бізнесу Олег Нестеров.

Також зниження мит на турецькі товари дозволить аграріям дешевше закупляти турецькі добрива та засоби для захисту рослин.

ЗВТ встановлює нульове мито на 510 із 840 позицій металургійних товарів, однак, як зазначав президент об’єднання підприємств “Укрметалургпром” Олександр Каленков, таку продукцію вітчизняні металурги до Туреччини не постачають. Попри це, угоду він вважає позитивною. Насамперед, через збереження в Україні експортного мита на металобрухт у розмірі 180 євро за тонну. Туреччина є одним з головних імпортерів металобрухту й навіть з експортним митом минулоріч з України вивезли 615 700 тонн продукції, понад 90% з якої — до Туреччини.

Також в “Укрметалургпромі” задоволені виділенням експортної квоти у 411 тисяч тонн готової продукції, яка не обкладатиметься митом у Туреччині.

Небезпеку для українського виробника угода несе в галузі легкої промисловості, адже майже 18% турецького імпорту – текстиль ($570 млн у 2021 році). Профільна асоціація “Укрлегпром” нагадала, що наголошувала на особливих ризиках: «За останні 10 років турецький імпорт в Україну перевищив відповідний український у 53 рази та продовжує постійно зростати. Сальдо галузевої торгівлі гіпертрофовано від’ємне ($20 млн проти $570 млн)».

Представники галузі вимагали встановити перехідний період і лише потім скасовувати мита на взуття, ковдри та подушки, головні убори, килими, вироби з натурального і штучного хутра тощо. За цей період держава має налагодити комплексну підтримку галузі, сподіваються в “Укрлегпромі”: податкові пільги, доступне кредитування, фіндопомогу на нове обладнання.

Такий перехідний період передбачено угодою, запевнив заступник міністра економіки – торговий представник Тарас Качка. А 1 лютого представники легкої промисловості домовилися з Мінекономіки розробити законопроєкт для підтримки галузі.

У зоні ризику можуть опинитися українські виробники меблів і легкої промисловості, овочівництво, оскільки ці ринки дуже сильні в Туреччині, вважає керівниця аналітичного центру при Києвській школі економіки KSE Institute, віцепрезидентка з економіко-політичних досліджень KSE Наталія Шаповал. Зрештою, співпраця відкриває можливості для обох економік і посилить увесь регіон, певна Шаповал: «Коли 1+1 це більше, ніж два».

Питання держпідтримки бізнесу

У проведеному Федерацією роботодавців України опитуванні українські підприємства вказують, що після підписання угоди турецький імпорт витіснить внутрішнього виробника, а самі вони не бачать перспектив збуту для своєї продукції в Туреччині через тамтешню масштабну держпідтримку.

У Туреччині діє програма заохочення інвестицій як на загальному рівні, так і на регіональному, або ж для окремих галузей, йдеться у дослідженні ФРУ. Серед пільг, що отримують турецькі виробники — звільнення від ПДВ, від сплати ввізних мит на обладнання, внесків на соціальне страхування, корпоративного податку. У країні працюють вільні економічні зони (технопарки, індустріальні парки), де компанії мають різні заохочення — від податкових до знижених цін на комунальні послуги.

«У Туреччині серйозні субсидії від держави, є пільгове кредитування. А у нас Експортно-кредитне агентство фактично не працює. Наш бізнес страждає від високих цін на енергоносії, що формує скажену собівартість товарів», – каже Альона Омельченко, кандидат юридичних наук, керівник практики міжнародної торгівлі юридичної фірми «Ілляшев та Партнери» .

«Для того, щоб не програти у конкуренції, потрібно підіймати питання не ЗВТ, а підтримки, й у цьому я підтримую український бізнес», – вважає Роман Грищук, нардеп від «Слуги народу», співголова групи з міжпарламентських зв’язків із Туреччиною.