Розповідь про історію петриківського розпису в музеї Кам’янського

Розповідь про історію петриківського розпису в музеї Кам’янського

Автор: Валентин Фіголь

Петриківський розпис – мистецька «візитівка» та оберегова техніка мешканців вільних козачих земель, нагадали історики під час розповіді в музеї історії Кам’янського.

Екскурс в історію петриківського розпису, як соціально-мистецького явища, влаштували фахівці музею історії Кам’янського 12 липня.

Петриківський розпис народився в давні часи, як прикладне мистецтво мешканців нинішньої Дніпровщини. Ще у 19 сторіччі розписом вкривались здебільшого хати селян. Розписувались стіни – переважно, навколо вікон та дверей. Розмальовувалась піч годувальниця. Люди ще з дохристиянських часів вважали, що візерунки можуть захищати від потойбічних нападів та зловорожих витівок чаклунів. Тому спочатку розпис мав ритуально оберегові функції. А вже потім люди зауважили: розпис – це краса, тобто джерело гарного настрою.

Розповідь про історію петриківського розпису в музеї Кам’янського - ФОТО

Петриківський розпис світові відкрили наприкінці 19-го сторіччя історик Дмитро Яворницький та художниця Євгенія Евенбах, яка знайшла справжню метресу розпису – Тетяну Пату. Саме ці люди своїми популяризаторськими діями зробили народне мистецтво Петриківщини знаменитим.

Невідомо, хто першим здогадався перенести розпис на папір. Але поступово розвиток техніки малювання дозволив розписувати й побутові предмети – посуд, наприклад.

Прикладом «народного бачення краси навколишнього світу» назвали історики петриківський розпис. Розвиток цього виду мистецтва свідчить про поступ народних технологій в побуті. Люди вчились виготовляти фарби, використовуючи природні матеріали – мінерали та рослини. Наприклад, винахід петриківських майстрів – пензлик «кошачка», який виготовляли з шерсті, настриженої з котячих лапок…

Перші відомі зразки петриківського розпису – це орнаменти, які зображали рослини. Але вже у 19-20 сторіччях художники почали додавати зображення птахів, тварин та людей. Сучасні майстри петриківського розпису використовують народні мотиви для створення сюжетних робіт.

Розповідь про історію петриківського розпису в музеї Кам’янського - ФОТО

Майстри петриківського розпису були раніше неписьменними людьми, які ніде не вчились. Народні художники вчились у природи – спостерігали й переносили своє враження на предмети чи папір. Їх майстерність – результат практики та природного відчуття краси й гармонії, акцентували історики.

Сьогодні петриківський розпис розвивається, він популярний і користується заслуженою увагою поціновувачів у всьому світі. В Кам’янському, наприклад, відомі роботи майстрині Єлизавети Полонської – розписані побутові предмети та сувеніри.

У 2013 році петриківський розпис став єдиним об’єктом з України, внесеним до переліку об’єктів нематеріальної культури ЮНЕСКО.

Петриківський розпис – живе мистецтво, яке розвивається та набуває нових рис, не зраджуючи традиціям, розповіла завідувач відділу науково-виставкового відділу музею Марина Черкащенко.  «Знати свою історію корисно, – наголосила історик. – Бо людина – не рослина перекотиполе, вона має відчувати своє коріння і триматись його. Інакше виростають люди, які не цінують свого і не можуть поважати чужого».

Розповідь про історію петриківського розпису в музеї Кам’янського - ФОТО

Розповідь про історію петриківського розпису в музеї Кам’янського - ФОТО

Розповідь про історію петриківського розпису в музеї Кам’янського - ФОТО