Галина Третьякова: «Ми станемо прикладом зміни трудових відносин у постіндустріальну епоху, в якій змінились і власники засобів виробництва, і основні соціальні конфлікти»

Галина Третьякова: «Ми станемо прикладом зміни трудових відносин у постіндустріальну епоху, в якій змінились і власники засобів виробництва, і основні соціальні конфлікти»

Останнім часом приймається багато реформ соціально-економічного напрямку, які зачіпають фундаментальні відносини у суспільстві. Наприклад, зміни до трудового законодавства тощо. «Пильний погляд» поговорив з Галиною Третьяковою, головою Комітету Верховної Ради України з соціальної політики та захисту прав ветеранів, щодо найбільш ключових та спірних реформ, які зачіпають інтереси мільйонів українців.

– Зараз розробляється План відновлення України. У зв’язку з цим які виклики стоять перед суспільством у розрізі саме соціально-економічних відносин та соціального захисту населення?

– Думаю, що є два виклики: як забезпечити зайнятість та як захистити тих, хто у зв‘язку із життєвими обставинами таку зайнятість втратив (як з-за зовнішніх обставин, так і втрачених компетенцій).

– В нещодавньому інтерв’ю Ви сказали, що роль держави в соціальному діалозі має зменшитися. Чи могли б Ви уточнити, як саме у такому разі держава досягатиме балансу інтересів найманих працівників та роботодавців, аби уникати великих соціальних конфліктів?

– Баланс інтересів, в першу чергу, має бути знайденим у біпартійній системі відносин між роботодавцем та працівником/трудовим колективом/профспілкою. Неодноразово підкреслювала, що у разі, якщо компроміс досягнутий між цими двома сторонами, то функція держави – закріпити такий консенсус.

На сьогодні соціальний діалог виглядає як два діалоги: «профспілки-держава» та «роботодавці-держава», майже відсутні конкретні домовленості у діалозі «роботодавець/трудовий колектив/профспілка». Держава має повернутися до узгодження позицій, де є можливим докласти СПІЛЬНИХ зусиль для досягнення дерадянизації трудових відносин та до ще однієї, надзвичайно важливої функції, примирення (Рада при Президентові майже не виконує цих функцій, сконцентрувавшись на оцінці репрезентативності, що мало б бути додатковою функцією), що особливо важливо у державному секторі економіки, частка якого досі висока – майже дві третини робочих місць знаходиться в цьому секторі.

Ви наводили цифру, яку я поставила під сумнів: 73% економіки начебто це малий та середній БІЗНЕС. Якщо під словом «бізнес» Ви розуміли «приватний бізнес», то у нас нема й близько такого відсотка у приватному секторі.

Нагадаю, що тридцять з чимось років тому ми вийшли з системи, де був ЄДИНИЙ роботодавець – держава. І власне принципи соцдіалогу формувались у цій системі «єдиного роботодавця – держави», держава уособлювала собою і роботодавця, і державу. За 30 років ця царина змінилась де-факто тільки з прийняттям закону про соцдіалог, який дуже скупо описав відносини, але сконцентрувався на темі механізму репрезентативності.

Це важлива тема: КОМУ вести соцдіалог, або ХТО ДОПУСКАЄТЬСЯ до постійних консультацій, але, на мій погляд не менш важливим є ЯК вести діалог, на яких майданчиках, в яких формах що робити, коли сторони не знаходять консенсусу. Водночас не думаю що у світі є унікальний рецепт, як уникати соціальних конфліктів.

– З’явилась інформація, що уряд планує об’єднати в одному законопроєкті останні прогресивні зміни в трудовому законодавстві. Чи співпрацюєте Ви з урядом в цьому питанні і чого очікувати в цьому законопроєкті нового?

– Так. Комітет у постійному контакті з міністерством економічного розвитку. Очікую кодифікації всіх видів трудових договорів, законодавство щодо яких було доповнено за останні три роки: дистанційної, надомної праці, з нефіксованим робочим часом, фриланс, гіг-контракт тощо. Думаємо, як ввести «домашню працю» чи «хатню працю», стикаємось з проблемою, що в українській мові потрібно шукати нові словосполучення, які були знищені радянщиною. Наприклад, ми використовуємо «прожитковий МІНІМУМ», а світ «living wage”, що має докорінно іншу конотацію. Така кодифікація має зачепити й систематизувати й законодавство з відпустки, такі спроби закладені були й у законопроєкт 7251. Уніфікація відповідно до європейської директиви щодо часу відпочинку, водночас більше свободи у врегулюванні цього питання у колдоговорах. Ну і врешті решт, якщо вистачить сил, повернутись до питання спрощення реєстрації страйків та локаутів. До речі, що недавно Уряд вніс законопроєкт щодо укладання колдоговорів.

– Напередодні Вашого інтерв’ю для сайту Верховної Ради був анонс про візит в Україну делегації Міжнародної організації праці. В самому інтерв’ю Ви досить гостро висловилися щодо МОП, назвавши її застарілою, і такою, що перешкоджає розвитку української економіки (як і українські профспілки). Що Ви мали на увазі?

– В першу чергу, мала на увазі, що МОП виник та працює за правилами індустріальної епохи, для якої характерно масове виробництво та схильність до колективного (кооперативного). Думаю, що це відлуння й того, що у МОПі із приблизно 400 співробітників – 100 є похідними з росії, а з України – лише 2!!! А наші успіхи у постіндустріальній економіці (цифровізація, дистанційна робота тощо) ще тільки почали отримувати оцінки Європи та світу. Думаю, що ми станемо прикладом зміни трудових відносин у постіндустріальну епоху, в якій змінились і власники засобів виробництва й основні соціальні конфлікти.

– Скажіть, чи було у вас бажання зустрітися з делегацією МОП? Як, у зв’язку з цим, Ви взагалі ставитеся до організації соціального діалогу в Україні, на чому наполягає МОП?

– Не дуже розумію слово «бажання». Зустрічі відбуваються, коли є порядок денний для обговорення чи обміну інформацією. Я була зацікавлена у зустрічі хоча б для збільшення представництва України у персоналі МОП.

Що стосується соцдіалогу в Україні, то в ньому зацікавлена, в першу чергу, Україна, і нам не потрібен тиск для цього ззовні.

Комітет ВРУ знаходиться у постійному контакті із СПО профспілок та роботодавців (вони присутні на кожному засіданні Комітету), проводяться консультації щодо кожного законопроєкту у вигляді листів, круглих столів, робочих груп, зустрічей тощо. Не завжди точки зору сбігаються, при цьому кожен може висловлювати свою точку зору. Віддається перевага аналітичним звітам, конкретним текстам, у комітеті наразі робоча атмосфера законотворчості. І з тими СПО, які обрані за чинним механізмом, і з іншими представниками асоціацій та ГО, які постійно консультують комітет. Допускаю, що механізм репрезентативності не досконалий та не враховує думки багатьох стейкхолдерів, але на сьогодні конкретних пропозицій щодо його зміни від СПО не надходило. В Комітеті ми думаємо над цим, є проєкти законів з цього приводу.

– Чи повинна Україна виконувати ратифіковані міжнародні конвенції МОП, чи, можливо, треба переглянути участь України в деяких міжнародних конвенціях та угодах?

– Міжнародні угоди – це частина нашого законодавства. Водночас у нас надзвичайно висока кількість позовів до ЄСПЛ проти України , навіть є рішення ЄСПЛ, які не виконуються, не відшкодовуються. Переважна кількість стосується соцпитань: або трудових відносин, або соцтрансфертів (переважно пенсій). Це нагадує сніжний ком. І він зростає. Потрібно переглядати зобов‘язання держави, і вони мусять бути співрозмірними можливостям держави в конкретний історичний момент.

Власне мова йде про статтю 95 Конституції України, а саме про збалансований бюджет держави. Для того, щоб кількість позовів не зростала, потрібно «перезавантажити» трудовий кодекс та соціальну модель, чого не було зроблено при переході від соціалізму до ринкових відносин.

Ми 30 років тягнули застарілі моделі, що створювали негаразди у відносинах з ЄСПЛ. Власне виглядало це так: політики, начебто з добрих спонукань, роздавали за різними підставами різним категоріям населення виплати (спочатку з Держбюджету, а потім і з місцевих, в останньому випадку мова йде про соцпослуги), а потім виконавча влада не знаходила кошти на виконання цих виплат. Це тягнуло за собою рішення національних судів, КСУ та міжнародних судів. Які своєю чергою знову не виконувались.

Що краще: мати закони (включаючи міжнародні угоди), які не виконуються ЧИ співмірні розміри податків з зобов‘язаннями? Я за другий – чесний шлях. Про обачний шлях каже й КСУ. За це й ті, хто погодився створити Соціальний Кодекс України на основі справедливості відносин громадянина та Держбюджету. Мусимо розділяти принципи виплат різних видів соцтрансфертів: 1) соцгарантії, закладені у ст 48 Конституції; 2) соцпослуги; 3) соцстрахування із принципами страховими; та нарешті 4) соцпривілеї.

Принципи формування різних видів трансфертів – різні. Чи буде це потребувати денонсації якихось видів міжнародних угод – буде вирішувати виконавча гілка влади, яка мусить чітко визначити на що у нас вистачає коштів, а на що – ні.

Я за баланс між платниками податків та отримувачами соцвиплат.

Підготував Сергій Гузь