Монархія у Великобританії знову на шляху до невизначеності

Монархія у Великобританії знову на шляху до невизначеності

Автор: Сергій Гузь.

Смерть королеви Єлизавети ІІ хоч і здавалася очікуваною – адже їй йшов 96-й рік, а репетиція похорону відбулася заздалегідь – все одно стала раптовою. Щобільше, відхід монарха, що символізував правління країною довжиною у 70-років, стався саме тоді, коли Великобританія потерпає від політичної та ще більшої економічної кризи. Тож новому королю Чарльзу ІІІ (а не якомусь там Карлу на російський манір) доведеться почати правління з багатьох випробувань.

Ще вчора здавалося, що смерть королеви відправить усіх її підданих у глибокий траур на довгих 10 днів. За відчуттями це мало б бути щось таке трагічне, як колись видалась трагічною смерть Сталіна для радянських людей. Адже Єлизавета ІІ правила країною довгих 70 років.

Проте відмінність сучасної демократії від сталінської тиранії у тому, що навіть смерть улюбленої багатьма королеви не відправила країну у нокдаун ані в політичному чи економічному, ані в моральному сенсах. Хоча в Великобританії та оголосили 10-денну жалобу, життя в країні не зупинилося – працюють громадські та приватні підприємства, школи й лікарні, люди так само відпочивають у кафе. І це сильно контрастувало з очікуваннями українців, які зараз перебувають в цій країні.

Ба більше, зі смертю Єлизавети ІІ багато хто у Великобританії знову заговорив про доцільність існування монархії. Адже ми вже й забули, що до 1952 року, коли вона стала королевою, інститут монархії в цій країні перебував у величезній кризі. Тоді країна була буквально за кілька кроків від скасування монархії.

Але за 70 років правління Єлизаветі ІІ вдалося створити не тільки власний популярний образ символу Великобританії, її величі та стабільності, але й стабілізувати інститут монархії. І хоча розмови про майбутнє монархізму не припинялися, всі ці роки вони не стояли на політичному порядку денному. І це все тому, що королева правила країною, не втручаючись занадто в демократичні політичні інституції. Ми всі звикли, що керує урядом Великобританії прем’єр-міністр.

Проте у її сина та нового короля Чарльза ІІІ зовсім інша репутація. Вважають, що він більше полюбляє втручатися у політичні питання і має власні амбіції щодо керування країною. А це вже є викликом для усталеної традиції останніх десятиліть. Не варто забувати, що нова керівниця уряду Ліз Трасс сама виступала проти монархізму.

До того ж Великобританія сповзає у суттєву економічну та соціальну кризу. В країні рекордна інфляція, а за показником розриву у статках між бідними та багатими – Великобританія на другому місті (після США). Очікується, що цієї зими близько 40% британців зіштовхнуться з бідністю.

Тож зараз багатьох хвилюють питання того, як Великобританія подолає ці проблеми. Новий прем’єр-міністр запропонувала виділити субсидії енергетичним компаніям і заморозити тарифи на опалення та електроенергію. Але це рішення критикується через те, що від такої субсидії виграють найбільше найбагатші – які мають великі маєтки й витрачають купу грошей на опалення. Тож більша частина урядової субсидії піде саме для них.

Пригадайте, колись така система загальних субсидій була і в нас, і її так само критикували. Але врешті решт «реформатори» скасували загальне субсидування. Тож рішення уряду контрастує з тим, що під виглядом «ринкових реформ» робиться в Україні.

Ви можете запитати, до чого тут королева Єлизавета ІІ? Але саме в останні дні її правління і була призначена керівником уряду Ліз Трасс, а також озвучені усі ці урядові реформи, які багатьом рядовим британцям видаються несправедливими.

Тепер з усіма цими проблемами доведеться мати справу новому королю Чарльзу ІІІ. І як би він не діяв у цій ситуації – підтримав керівних консерваторів чи став на пропозиції їх опонентів – він все одно не зможе догодити усім. Навіть якщо він не буде втручатися, то це лише значитиме, що його амбіції так і залишилися мріями принца, а не діями справжнього короля.

Немає заперечень, що відхід Єлизавети ІІ символізує закінчення цілої епохи в житті Великобританії. Як зовсім недавно смерть Михайла Горбачова символізувала кінець перебудови СРСР, який остаточно канув разом зі своїм першим та останнім президентом.

Що чекає на майбутнє Великобританії, чи залишиться вона Об’єднаним Королівством, чи держави, що її утворюють – Англія, Уельс, Шотландія та Північна Ірландія – стануть окремими державами? Тепер усе залежатиме від Чарльза ІІІ…