Як допомогти дитині розвиватись в умовах хронічного стресу
Автор: Валентин Фіголь
Дев’ять місяців поспіль українці живуть в умовах хронічного стресу, який є особливо згубним для дітей. Як допомогти дитині розвиватись в таких умовах, рекомендують психологи.
Вплив стресу на увагу та пам’ять
Почуття страху та реакція «бий або біжи» колись давно були необхідні людині для виживання, нагадував на заняттях з прикладних єдиноборств в Кам’янському тренер Артур Кутаров, автор книжки «Як подолати страх». Легкі відчуття тривоги й напруженість іноді допомагають краще концентруватися та ефективніше працювати, каже Катерина Гольцберг, дитяча та сімейна психологиня, президентка української Професійної асоціації дитячих аналітичних психологів.
Гормон кортизол, що виділяється при короткочасному стресі, стимулює виробництво дофаміну – гормону, який викликає відчуття задоволення і підтримує організм у бадьорому й активному стані. Однак в умовах тривалого стресу кортизол негативно впливає на мозок і організм загалом, рівень дофаміну знижується і призводить до втрати сил.
Область головного мозку, в якій зароджується почуття страху, під впливом кортизолу стає надчутливим, тож дитина весь час відчуває занепокоєння і тривогу, навіть у відносно спокійний день.
Постійне збільшення рівня «гормону стресу» може спровокувати порушення пам’яті, хронічну втому, проблеми зі щитоподібною залозою, підвищення артеріального тиску та зниження імунітету.
«Засвоєння інформації починається з точки спокою», – вважає Вікторія Монтян, фахівець з Кам’янського дитячого Центру інклюзивної освіти (колишній дитячий центр «Сузір’я»). Якщо діти надміру стурбовані чи відчувають страх, у них можуть бути порушені процеси збирання, зберігання та відновлення інформації.
Розвиток в умовах стресу
Ось що пропонують фахівці для допомоги дитячому розвитку в умовах тривалого стресу.
Тренуйте увагу дітей. Пам’ять розвивається паралельно з увагою. Наприклад, можна запропонувати дітям описати людину, яку бачили раніше: якого кольору у неї було взуття, одяг, що вона тримала в руках, чи які останні слова сказала.
Знайдіть для дітей мотивацію. Обговоріть з ними, для чого нові знання, яка від них користь і де їх можна застосувати. Мета зазвичай змінює фокус сприйняття інформації.
Пам’ять формується повтореннями – так працюють нейронні зв’язки в мозку.
Наприклад, школярі часто забувають імена вчителів, але якщо вчитель протягом певного часу регулярно нагадує своє ім’я і щоразу просить повторити, учні запам’ятають його швидше.
Асоціації також допомагають нам згадувати начебто втрачену мозком інформацію. Наприклад, оглянувши свою кімнату, ми можемо пригадати, що хотіли взяти чи зробити в ній певний час тому. Асоціації допомагають нам згадати свої дії у зворотному порядку.
Людина утримує увагу на об’єкті, поки той їй цікавий і поки вона знаходить у ньому щось нове. Потім увага слабшає і перемикається. Запропонуйте дітям вивчити властивості предмета чи явища, послідовно дізнаючись про його різні якості й фіксуючи їх у пам’яті, потім попросіть учнів у зворотному порядку переповісти все, що спало на думку про цей предмет.
Так само можна просити дітей переповідати події вчорашнього дня в прямому послідовному та у зворотному порядку. Таким чином ви тренуєте можливість дітей утримувати увагу сконцентрованою.
Окрім цих порад, психологиня К. Гольцберг рекомендує батькам та всім, хто працює з дітьми, використовувати поради від експертів з ментального здоров’я та психологів на загальнонаціональній платформі ГС Освіторії OsvitaNow у межах ініціативи “Спільно до навчання”, а також курсу Долаємо стреси разом та проєкту Поруч від UNICEF.
