Самоврядування – це ми, а не «вони»

Самоврядування – це ми, а не «вони»

Автор: Валентин Фіголь

Чому в Кам’янському то холодно, то темно, то вогко, то навпаки – але все не так? То все влада винна, кажуть люди. Владою – найближчою до людей її ланкою, у нас називають місцеве самоврядування. Що воно таке – «місцеве самоврядування»? Про це хочеться нагадати землякам з нагоди Дня місцевого самоврядування – свята, яке міські управителі відзначають 7 грудня.

Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено: місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів населеного пункту, самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Тобто, люди можуть розв’язувати всі місцеві питання життєдіяльності самі, або обираючи для цього представників – депутатів міської ради, та наймаючи посадовців-виконавців. Депутати, зважуючи на наші бажання, придумують, як їх задовольнити. Звичайно, якщо бажання законні, бо декому подобається сміття прямо з вікна викидати… А посадовці виконавчих органів потім втілюють задуми депутатів у життя. В межах законів України, бо декому подобається, коли народні гроші освоюють тільки свої… А ми оцінюємо результати й, відповідно, роботу обранців та найманців. Не сподобалось – міняємо обслуговчий персонал! Чи не так чинить відповідальний господар?

Судячи з багаторічного особистого та професійного досвіду автора, розмов в соцмережах, управителями люди здебільшого невдоволені. Може, варто спробувати розв’язувати всі питання безпосередньо, як дозволяє закон? Але тут теж не все просто. Вирішувати треба так, щоб сподобалось якщо не всім, то хоча б або більшості, або активній меншості – інакше буде бійка! А як вгадати, коли для людей нормальним є красти кришки комунікаційних люків та електролампочки в під’їздах або електроенергію з мережі, смітити на вулицях, палити листя у дворах, нищити дерева та об’єкти благоустрою?.. Чи має особа, що справляє природні потреби в ліфті, право та можливість «вирішувати питання місцевого значення»? Чого чекає крадій кабелів або людина, яка пиляє громадські дерева задля продажу на дрова, від обраних та найнятих такими, як і сам, управителів? Кого можуть обрати чи найняти нечупари та злодії?..

А що робити тим, хто хоче жити краще? Мабуть, шукати тих, хто розділяє Ваше розуміння про покращення. Допомагати одне одному і разом покращувати світ на свій смак. Хто ефективніше зможе так згуртуватись – ті й будуть місцевим самоврядуванням.