Кам’янський художник Олександр Чегорка малює на землі, на піску і навіть на небі
Автор: Олександр Бугаєв.
Персональна виставка відомого художника Олександра Чегорки «Очима землі» відкрилась днями у стінах дитячої художньої школи імені Першудчева.
У невеликій, майже вщент заповненій глядачами, залі – декілька десятків картин і скульптур. Але це – не звичайні картини, намальовані фарбами на полотні, як ми всі звикли. Олександр Чегорка малює на землі, на піску, на стінах покинутих будинків, на снігу і навіть на небі. Потім ці малюнки фотографуються, вдягаються у рамку, покриваються склом – і ось, витвір мистецтва готовий.
До майже кожної своєї картини художник підібрав невеличкий віршик – хокку (традиційний жанр японської поезії). Таким чином, додавши до естетичного змісту картини ще й глибокий філософський. Це змушує відвідувачів не просто дивитись на них, але й замислюватись та міркувати над сенсом життя. А заодно й знайти в цих віршах підказку – що саме художник хотів сказати цією роботою.
Скульптури, виготовлені з пісковику – скульптури рельєфів та об’ємів – теж незвичайні. Не завжди відразу й зрозумієш, що перед тобою. Ось, наприклад, скульптура Самотність». На перший погляд, здається, що це звичайний черевик. Але варто подивитись на витвір з іншого боку – і, навіть не встигнувши здивуватись, побачиш самотню людську фігуру, що сидить на камені, склавши руки на коліна.
Або інша скульптура – «Пташка». Зразу дійсно бачиш пташку, з крилами, як і належить. Але обличчя в неї – людське, жіноче. Стає зрозумілим, що перед нами не просто пташка, це – людська доля. Як каже сам художник, свої скульптури з пісковику він пов’язує з текстами, короткими роздумами про життя, творчістю, відношеннями між людьми.
Олександр Чегорка розповів глядачам, що теми для своїх робіт він черпає на своїй батьківщині, у Верхівцевому, де він народився. Там гарна природа, ставок, стежки, по яких колись ходив його батько, є багато покинутих хат. Саме там, за його словами, гарно пишуться тексти та народжується радість.
«Цією виставкою ми сьогодні започинаємо у нашому місті новий проєкт «Зустріч з художником, – сказала Наталя Іларіошина, керівниця відділу культури департаменту з гуманітарних питань міської ради. – Щоб всі бажаючі могли ознайомитись з роботами не тільки Олександра Тимофійовича, але й інших художників з Кам’янського».
Привітати художника в цей вечір прийшло багато гостей, які говорили щирі та добрі слова і про виставку, і про Олександра Тимофійовича.
Наталя Буланова, директорка музею Кам’янського, назвала виставку «промінчиком сонця у нашому нелегкому повоєнному повсякденні. А роботи художника – подихом землі.
Художник Іван Харитонов подякував Олександру Чегорці за те, що той наважився відкрити свою виставку. Людям потрібен такий струс мозку, щоб всі могли бачити очима землі.
Поет і давній друг художника, Сергій Злючий зауважив, що Чегорка ніколи не зупиняється. Він – поет у живописі та поет у слові. А потім прочитав свій вірш «Художник», в якому були такі рядки: «А ти полотна замальовуєш сирість, і створюєш вкотре побачений світ…».
А актор Юрій Маліков назвав творчість художника служінням Божим.
Гості побажали митцю свою наступну виставку відкрити в Парижі, біля Ейфелевої вежі.
Наостанок Олександр Чегорка подякував всім: Всевишньому і батькам – за те, що народився, сім’ї – за те що терплять і приймають, Наталі Іларіошиній, Наталі Булановій, фонду «Карітас», друзям, колегам і знайомим – за те, що допомогли організувати цю виставку. І побажав всім дивитися і насолоджуватися.
Довідка:
Олександр Тимофійович Чегорка народився у місті Верхівцеве на Дніпропетровщині у родині вчителів української мови та літератури.
У 1980 році закінчив архітектурний факультет Київського державного художнього інституту. Потім вступив до аспірантури Київського державного художнього інституту, паралельно працюючи в одному з київських проєктних інститутів. Але 1982 року покинув навчання.
У 1983 році Олександр Чегорка переїхав до Дніпродзержинська, працював проєктантом художньо-виробничого комбінату. Тоді ж почав писати картини та брати участь у виставках.
У 1992 році став членом Національної спілки художників України.
Як архітектор став співавтором разом Г. А. Хачатряном низки пам’ятників у Кам’янському, зокрема:
Пам’ятника Тарасу Шевченку (співавтор також Ю. В. Бєлобородов, відкрито 3 червня 2000);
Пам’ятника Жінці – матері;
Монумента трамвайної трагедії;
Меморіалу жертвам Голодомору і політичних репресій (9-й кілометр Запорізького шосе, м. Дніпро).
Олександр Чегорка брав участь у багатьох регіональних та республіканських виставках, а його роботи протягом останнього десятиріччя були відзначені на художніх виставках у Львові та Белграді.
Його роботи зберігаються в Міністерстві культури і туризму України, музеї історії Кам’янського, в приватних колекціях Дніпра, Києва, Львова, Німеччини, Франції, США, а також колекції галереї «Базальт» (м. Белград, Сербія).
Основні твори:
«Син землі»
«Струни серця»
«Світ любові»
«Дотик»
«Дивний смуток»
Крім того, Олександр Чегорка пише вірші.
