Страхи, які заважають людям просити допомоги, очима психолога
Автор: Валентин Фіголь.
Коли потрібна допомога, часом найсміливіші з нас поводяться як сором’язливі діти. Ми починаємо невиразно белькотіти, вигадуємо зручні приводи, шукаємо виправдання або тягнемо до останнього. Про страхи, які часто заважають людям просити допомоги, розповіла відома клінічна психологиня, викладачка Центру тривожних розладів (CARD) Бостонського університету Еллен Хендріксен.
Як стверджує психологиня, нас позбавляють упевненості та забирають дар мови п’ять поширених страхів. І в наших силах з ними впоратися, а значить, і навчитися просити допомоги без шкоди для самолюбства.
- Страх бути тягарем
Ми турбуємося заздалегідь, що людині доведеться чимось заради нас пожертвувати. Цей страх проявляється у думках на кшталт «їй і без мене турбот вистачає» або «в нього є справи важливіші».
Що робити
По-перше, нагадайте собі, що люди люблять допомагати. Це не тільки зміцнює соціальні зв’язки, а й приносить задоволення. Прохання про допомогу звучить як згода прийняти подарунок і, напевно, порадує того, до кого ви звернулися. Залишіть людині самій вирішувати, чи занадто вона зайнята для того, щоб виконати ваше прохання, чи ні.
По-друге, подумайте, як поводилися б ви, якби допомога знадобилася, скажімо, вашому другові. Швидше за все, ви відчули б себе задоволеним і охоче надали б послугу. Ось і решта відчувають те саме.
При цьому важливо просити про щось конкретне. Фраза «мені не завадила б деяка допомога» розпливчаста і невизначена, але «від цих ліків я як вичавлений лимон, немає сил навіть спуститися в магазин за продуктами» звучить чітко та ясно. Якщо знайомий хоче взяти на себе частину вашого клопоту, покладіться на нього. Скажіть, наприклад: «Дякую за турботу. Чесно кажучи, мені дуже потрібна допомога з пранням – після операції мені не можна підіймати тяжкості. Коли тобі зручно зайти?»
- Страх визнати, що ситуація вийшла з-під контролю
Особливо часто такий страх охоплює тих, хто надто довго заперечує проблеми: кризу у відносинах, алкогольну залежність тощо. Ми відчуваємо себе невдахами й соромимося, що не можемо впоратися самі.
Що робити
Як відомо, хвилю не можна зупинити, але можна осідлати. І найкраще, якщо поряд буде друг.
Постарайтеся відокремити проблему від себе і думати про неї як про одухотворений предмет. Намалюйте її, а навпаки – себе і того, хто допоможе її здолати. Обговорюючи шляхи вирішення, ви можете називати проблему «це». У сімейній терапії ця техніка називається «спільне усунення».
Розмова може бути такою: «Борг по кредитці потрібно якнайшвидше закрити, поки ми остаточно не вилетіли в трубу. Це ось-ось вийде з-під контролю. Давай разом подумаємо, як скоротити витрати».
- Страх залишитися у боргу
Мало кому приємно почуватися зобов’язаним. Ми вважаємо, що маємо відплатити рівноцінною послугою, ніби нам допомагають лише з корисливих спонукань.
Що робити
Група психологів Каліфорнійського університету провела дослідження, присвячене подякам та зобов’язанням у подружніх стосунках. З’ясувалося, що подружжя, яке дякує одне одному навіть за невелику допомогу (не тому, що так треба, а, тому що хоче), отримує від цього задоволення і рідше свариться. “Очевидно, подяка – запорука щасливого шлюбу”, – роблять висновок автори.
Спочатку подумайте, до кого можна звернутися. Якщо знаєте, що людина не проти зіграти на почутті провини й схильна до маніпуляцій, пошукайте когось іншого. Коли допомагають із милості та ставлять купу умов – це борг. Коли допомагають охоче та без зайвих питань – це подарунок.
Допустимо, ваше прохання вже виконане. Змініть почуття обов’язку («Я їй зобов’язаний!») почуттям подяки («Вона така чуйна!»). Якщо при цьому ви зрозумієте, що хочете (а не повинні) зробити людині щось хороше, дійте. Але взагалі після того, як вам допомогли, досить просто сказати: «Дякую! Я дуже це ціную!”
- Страх здатися слабким (бідним, невмілим, дурним…)
Ми часто не просимо допомоги через побоювання, що про нас погано подумають.
Що робити
Уявіть свою проблему як можливість порадитися з експертом, а себе як майстра, якому потрібні надійні інструменти.
Згадайте, кого ви вважаєте експертом. Можливо, ваша родичка нещодавно пройшла обстеження і може докладно розповісти про мамографію, яка вас так лякає. Можливо, юний геній, який живе по сусідству, допоможе покращити ваш поганий сайт. У будь-якому випадку звертайтеся до людей як досвідчених фахівців — повірте, їм буде приємно.
Наприклад: «Пам’ятаєшся, коли ти востаннє шукав роботу, тебе покликали відразу на кілька співбесід. У тебе просто талант! А я мучаюся над супровідним листом. Можеш переглянути мої начерки та дати рекомендації?» Використовуйте фрази: “Можеш показати?”, “Можеш пояснити?”, “Можеш висловити свою думку?”, “Я так давно цим не займався, можеш нагадати?”.
- Страх отримати відмову
Обпікшись на молоці, на воду дмухають, чи не так? Хто вам відмовив, коли ви опинилися в біді? Якщо ви досі пам’ятаєте той символічний «плювок в обличчя», не дивно, що робити нових спроб просити допомоги вам не хочеться.
Що робити
Для початку спробуйте змінити ставлення до того гіркого уроку. У чому була причина відмови у вас чи в інших людях? На жаль, деякі не мають емпатії. Інші бояться, «хоч би чого не вийшло». Треті дбають лише про себе. Відмова ще не означає, що з вами щось не так. Цілком можливо, що проблеми у тих, кого ви ризикнули потурбувати. Не засмучуйтесь. Якщо прохання обґрунтоване, на нього відгукнеться інша людина.
Крім того, коли наступного разу буде потрібна допомога, застосуйте техніку декатастрофізації. Уявіть, що страх справдився: вам відповіли «ні». Наскільки це погано? Все стало ще гірше? Швидше за все, «ні» означає лише те, що ваше становище не змінилося.
Якщо ви, як і раніше, боїтеся почути відмову, зізнайтеся в цьому, щоб менше хвилюватися. Будь-яка розумна людина зрозуміє ваш стан і віднесеться до вас співчутливо. Наприклад: «Мені так ніяково, але все ж таки — можу я попросити про послугу?»
Просити про допомогу нелегко, але вона того варта. Головне — давати та приймати її з вдячністю. Вважайте, що це карма. Вважайте, що платите наперед. Вважайте, що це внесок у спільну скарбничку добра.
