“Лікування може бути шкідливим для вашого здоров’я”
Авторка: Ірина Уварова.
…Колись, у ще мирний час, дві мої приятельки якось запросили на заміську дачу – відпочити, подихати повітрям, попліткувати досхочу – а не без того! Глибоко інтелігентні люди (вчительки в минулому), свіжоспечені пенсіонерки, зрозуміло, у перші пів години вихвалялися здобутою свободою, багатим за формою та змістом дозвіллям. І раптом … Без видимих приводів розмова звернула на тему супернових методів лікування всіх болячок, і вечір перестав бути млосним. Безневинна спочатку розмова про комп’ютерну діагностику, миттєву видачу рецептів і чудо-ліків, не відходячи від каси лікаря-діагноста, стривожила не на жарт. Виявляється, одна зі співрозмовниць таким чином днів за п’ять вилікувала «безнадійну» виразку (а традиційні коновали вимагали хірургічного втручання), інша за допомогою КД і прописів діагноста відрощує (це у віці після 60) нові зуби, радіючи при цьому припухлості ясен і … дорожнечі ліків: «Дорого – значить ефективно, за три копійки й нежиті не вилікувати». Від жартів з цим підґрунтям я через деякий час відмовилася навідріз, але подивитися в очі діагносту захотілося негайно.
Мій намір пожертвувати власним організмом – як інакше переконаєш у шарлатанстві, приятельки зустріли з радісним схваленням: їм за кожного новенького знижки пропонувалися.
Про візит до діагноста, його апаратуру – фото болячок з веселими картинками, що догідливо висовується з принтера – треба писати фейлетон і паралельно лист до МОЗ. “Так-так, рубіна у вас забагато …”. – Може, білірубіну, – обережно уточнюю (лікарі не люблять, коли пацієнти освіченість показати “хочуть”). “Звичайно, і білірубіну, – охоче погоджується “діагност”, – і сріблястого стафілокока у вас через край (знаю, що є золотистий, але вже не втручаюся – цікаво, що далі), і зараження рибною двоусткою в наявності”. Від останнього «діагнозу» я мала була б зомліти, а потім благати про порятунок і викупити всі складські запаси БАДів (саме це поширював наш “діагност” і саме на таку реакцію розраховував). Закінчився мій візит до лікаря, ясна річ, не мирно – висловила йому все, що думаю з приводу опіуму для народу. А “діагност”, спокійно все вислухавши, порекомендував поглянути на чергу до каси за БАДами: біля стійки юрмилися півсотні старих, шарудячи сотенними купюрами: ця коробочка – за 400 грн, ця, даруйте, за 600.
Чесно скажу, не знаю, хто і як може зупинити діяльність “діагностів” – розкішно розташовуються в офісах, і по скульптурних композиціях у приймальнях завжди видно, що процвітають. Та й книги відгуків тріщать від подяки вдячних пацієнтів (про вирощування зубів там не йдеться, але будь-якій нормальній людині за книгою швидко стає зрозумілим, як працює ефект плацебо). А заморений до смерті народ, який відмовився заради БАДів від традиційної медицини (та теж, звичайно, не без гріха), написати скаргу вже не здатний. Чиє багатство наше здоров’я нині, розумієш виразно у будь-якій міській аптеці. Дідусь із паличкою просить пігулку від тиску. Ні на мить не сумніваючись, від якого, продавець уточнює тільки платоспроможність: вам дорожче чи дешевше? Або – ох, щось у мене на оці схопилося! – Є гарні краплі, трохи прострочені, зате з неймовірною знижкою…
Хороші стоматологи не втомлюються бити на сполох з приводу рекламних рекомендацій колег з неіснуючих «асоціацій» «плеяд», «інститутів гігієни порожнини рота», «академій боротьби з карієсом і зубним каменем». – Ну, хоч дітей побережіть від паст з підвищеним вмістом фтору – емаль пластами знімається після цього. А якщо з іншого боку подивитися? Кому вигідна повальна епідемія карієсу після такої реклами? Тим же колегам із «асоціації» із зіпсованою совістю. МОЗ на лікарську рекламу, загалом, відреагувало жваво – змусило замовників розмістити на видному місці телеекрана (або біг-борду) чудову фразу: “Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я”. Подобається мені це “може”, на пачках із цигарками безапеляційно вказано: “Куріння вбиває”, а тут такий попуск. Чого вже тоді вимагати з інших закладів, масштабом менше, але до нездорового народу та аптек – ближче. Засилля аптек – воно не випадкове, придумане для нас фармацевтами життя – сильно на любителя, але аптечний бізнес за неофіційними даними давно вже випереджає у нас навіть металобрухтний.
…І знаєте, з надією зміцнити доказову базу, навести приклади спротиву шарлатанам хоч на якомусь рівні, вдалася я до пошуків в інтернеті. Отримала неочікувану, але дуже показову дулю у відповідь. Все набагато гірше, бо виявляється уся боротьба – крапля у морі дуже хитрих захисних прийомів від авторів несправжніх ліків.
Щоб ви розуміли, як це працює, наведу досить значну цитату зі статті наукового американського видання, яка має назву: “Чому несправжні ліки діють краще”. “Плацебо – це, умовно кажучи, вода замість ліків. Дослідження останніх років показало, що наш мозок може – отримуючи цю воду – лікувати сам себе, і досить непогано”. Далі йдуть посилання на поважні сайти, що з великим задоволенням сповіщають про історію несправжніх ліків останніх років, і про те, якими вони мають бути, щоб “лікувати” ефективно.
“Історію проблеми плацебо можна простежити до обману, до якого вдалася воєнна медсестра під час Другої світової, коли війська союзників штурмували береги південної Італії. Медсестра асистувала анестезіологу Бічеру, який лікував американських солдатів під невпинним бомбардуванням Німеччини. Коли запаси морфіну почали закінчуватися, медсестра запевнила пораненого солдата, що йому вкололи сильне знеболювальне, хоча в її шприці була звичайна підсолена вода. Тоді це здалося неймовірним – але несправжня ін’єкція дуже полегшила стан солдата і запобігла виникненню больового шоку. Після війни, повернувшись на свою посаду в Гарварді, Бічер став одним із провідних реформаторів медицини в країні. Натхненний прикладом того, як медсестра лікувала через обман, він розпочав кампанію за просування методу тестування дійсної ефективності нових препаратів. Кампанія Бічера допомогла вилікувати медичний істеблішмент від повного шарлатанства, але вона також мала несподіваний побічний ефект. Виставляючи плацебо у найгіршому світлі, він затаврував одне зі своїх найважливіших відкриттів. Той факт, що навіть фіктивні пігулки можуть запустити процеси одужання в людському організмі, став проблемою для виробників медикаментів – а не феноменом, який міг дозволити лікарям краще зрозуміти процес лікування, щоб організувати його якнайефективніше”.
А далі нам намагаються довести, що згідно з останніми дослідженнями, колір пігулки може покращувати дієвість несправжніх препаратів – або ж допомогти переконати пацієнта, що плацебо є дійсним медикаментом. “Білі пігулки — особливо ті, на яких написано “антацид” (antacid) – неперевершені проти підвищеної кислотності та виразки, навіть якщо до їхнього складу входить лише лактоза. Чим більше, тим краще, кажуть вчені. Плацебо, які приймають чотири рази на день, дають кращий ефект, ніж ті, які приймають двічі на день. Лікарі вже давно використовують плацебо – хоч і напівлегально. Близько половини чиказьких лікарів, опитаних ще у 2007 році, зізналися, що прописували медикаменти, знаючи наперед, що вони не могли покращити стан пацієнта, або ж прописували ефективні препарати в настільки малих дозах, що вони не могли призвести до реального ефекту…”.
…Пам’ятайте, чудовий епізод з «Мауглі», коли людське дитинча зупиняє Балу та Багіру, зачарованих гіпнозом удава разом з мавпами. Кіплінг написав не сценарій мультфільму, а повчальну і серйозну “Книгу джунглів”, в якій вдумливий читач зможе правильно провести паралелі з нашим життям-буттям. Аптекарі, діагности, медики, кооптовані з фармфірмачами та інші дбайливці бізнесу на нашому здоров’ї, ми з вами однієї крові?
