Лариса Полюлях: «Психічні та психологічні травми можуть мати й досить віддалені наслідки»

Найстаріший у місті медичний заклад, лікарня №1, не так давно відзначив 125-річний ювілей. Збудована колись як лікарня для робітників металургійного заводу, протягом перших десятиліть свого існування вона була багатопрофільним закладом, включаючи пологовий будинок, інфекційне, хірургічне та інші відділення. Згодом його перетворили на спеціалізовану лікарню для пацієнтів із психічними та неврологічними розладами, різними видами залежностей тощо.

Які зміни відбулися в роботі медзакладу в рамках реалізації реформи медичної галузі, які нові послуги з`явилися для городян, чи існує територіальна «прив’язка»? З проханням відповісти на ці та інші запитання «Пильний погляд» звернувся до генеральної директорки комунального некомерційного закладу Кам`янської міської ради «Міська лікарня №1» Лариси Олексіївни Полюлях.

– Так, територіальна «прив`язка»  існує, але це увесь Кам`янський район, а не тільки наше місто. Всі мешканці територіальної громади, які потребують спеціалізованої медичної допомоги, перебувають у нас на обліку, і ми приймаємо їх на лікування.

Щодо змін, які відбулися останнім часом, слід підкреслити наступне: кількість підрозділів нашого медзакладу не зменшилася, у той час, як обсяг послуг, які надають наші медики, розширився. Зазнала певних змін і структура підрозділів лікарні, яких нараховується сьогодні шість. Не скорочувалася також і кількість місць, тобто ліжок, навпаки, якщо раніше їх було 220, то тепер 245. Насамперед це відділення паліативної допомоги, стаціонарне та амбулаторне. Уточнимо, що паліативна допомога – це надання послуг вдома пацієнтам, які з якихось обставин не можуть отримати їх у нас. Скажімо, людям, прикутим до ліжка, після інсульту, інфаркту, онкохворим тощо.

У лікарні з`явився також підрозділ сімейних лікарів, чого не було раніше. Тобто, жителі міста можуть укладати з ними декларації й отримувати на базі нашого закладу необхідну медичну допомогу.

Ще одне нове відділення призначено для людей, які постраждали внаслідок війни та техногенних катастроф, в тому числі внутрішньо переміщені особи та люди, які потребують психологічної та психіатричної допомоги й лікування. Зокрема, там лікують неврози, депресії, тривожні стани, що зараз дуже актуально.

І, нарешті, зовсім недавно, у вересні на базі нашого закладу відкрився сучасний реабілітаційний центр, який поки що працює амбулаторно, де можуть проходити реабілітацію як дорослі, так і діти.

– Чи враховують медики, що люди, які повертаються з війни, потребують не тільки психологічної, а й психіатричної допомоги? Які прогнози щодо цього?

– З кожним, хто звертається до нас по допомогу, насамперед обов`язково спілкуються наші психологи. У процесі спілкування уточнюється діагноз, і вже на основі діагностики та детального консультування визначається обсяг і характер допомоги, якої потребує саме ця людина. Це може бути допомога психологічна або психіатрична, чи, імовірно, людині необхідна реабілітація, і якщо так, то яка саме.

Додам, що із початком широкомасштабного вторгнення до нас почали надходити пацієнти з психіатричними захворюваннями з числа внутрішньо переміщених осіб. Окрім того, з самого початку військових дій нашу лікарню внесли до списку медзакладів, які надають допомогу військовослужбовцям із посттравматичними розладами. Таких вже пройшло через нашу лікарню більш як 520 осіб, після проведення курсу лікування ми направляємо їх на ВЛК, де й вирішується їх подальша доля.

Стосовно прогнозів, тут дуже важко щось передбачити, оскільки психічні та психологічні травми можуть мати й досить віддалені наслідки. Згадаймо хоча б так званий «афганський синдром». Можливо, з часом буде створено окреме відділення для таких пацієнтів. Нинішня війна вже скалічила дуже багато доль…

– Очолюваний Вами заклад є найстарішим у місті. Коли востаннє ремонтувалися старі корпуси? Що робиться для оновлення матеріально-технічної бази, забезпечення сучасним медичним обладнанням?

– З моменту свого заснування, тобто наприкінці позаминулого та на початку минулого століття, лікарня була першою та єдиною у місті. Тут працювали відділення різного профілю. Тут же, при лікарні, мешкали й лікарі та медперсонал. Відверто кажучи, наскільки мені відомо, капітальних ремонтів досі не проводилося взагалі, лише косметичні. Капремонти почали виконувати лише в останні роки, починаючи з 2021 року.

Цікаво, що коли починали ремонт одного з корпусів і розібрали покрівлю, то дах виявився двоповерховим. Виявляється, що колись давно там знаходилося хірургічне відділення, і над операційною було зроблено скляний дах, аби забезпечити природне освітлення.

На сьогодні приблизно у половині приміщень вже зроблено сучасний ремонт, у кожній відремонтованій (і не тільки) будівлі обладнано підіймачі, аби маломобільні пацієнти могли без перешкод потрапляти на верхні поверхи. Що ж стосується медичного та іншого устаткування, замінено ліжка та інші меблі на нові, придбано також новий рентгенівський апарат та апарат для ультразвукових досліджень, сучасний енцефалограф та ще багато іншого, особливо реабілітаційного обладнання. Перелік досить довгий. Ця робота продовжиться і в наступному році. Кошти виділяються як із міського бюджету, так і Національною службою здоров`я, з якою укладено договір і звідки також компенсуються витрати на лікування пацієнтів.

– Чи змінилася, і в який бік, кількість пацієнтів основних відділень лікарні під час війни? Як справи з укомплектованістю медичними кадрами?

– Попри те, що, як уже було згадано, загальна кількість ліжок в лікарні останнім часом збільшилася, місця в усіх відділеннях постійно заповнені. Наші пацієнти дуже реагують на екзогенні фактори, а на часі основний такий фактор – це війна. Частішають загострення через нічні тривоги, хвилювання за близьких, стреси … Природно, що зросло й навантаження на медиків, деякі з них виїхали за кордон, до інших регіонів. Так що проблеми з кадрами існують, але ми намагаємося їх вирішувати. Зараз у нас працюють четверо інтернів, двоє з яких – переселенці, і ми сподіваємося, що вони в нас залишаться.

– Нещодавно на базі лікарні відкрився сучасний реабілітаційний центр. Хто може проходити тут реабілітацію та яким чином до нього можна потрапити?

– У новому центрі проходять реабілітацію не лише військовослужбовці, але й цивільні, причому, як дорослі, так і діти. Сюди можуть звертатися громадяни, що перенесли інсульт, важкі захворювання, операції або травми, щоб подолати за допомогою лікарів порушення тих чи інших функцій. З ними працюють фахівці з фізичної реабілітації, лікар – фізіотерапевт, ерготерапевт (лікар, який допомагає відновити соціальні, побутові, рухові навички людей з обмеженими можливостями), терапевт мови та мовлення. Якщо потрібно, психолог або психіатр.

У центрі є кімнати, обладнані спеціально для того, щоб навчити пацієнта користуватися побутовими приладами, чайником, праскою тощо. А також навчити людей, що, наприклад, втратили кінцівки, обслуговувати себе, застібати ґудзики, надягати панчохи тощо.

Направлення на реабілітацію можна отримати у сімейного лікаря або вузького фахівця, скажімо, кардіолога чи іншого спеціаліста. Завдяки допомозі наших медиків люди з обмеженими можливостями зможуть соціалізуватися та жити повноцінним життям.

Інтерв’ю підготувала Світлана Луньова