«…Нашо мені ваше манго…», як писати «нівроку», або «…нам не потрібні ваші молитви, нам потрібні дрони»

Авторка: Ірина Уварова.

Коментарі в інтернеті з повним правом можна вважати окремим видом мистецтва, медіа жанром, що має своє життя.

Пишуть люди: допоможіть найти собаку (кішку, папугу), і обов’язково знайдеться коментатор зі звинуваченнями: «Не була, мабуть, чипована, зависали у телефоні, загубили спеціально. Ото й правильно, що пішла тварина у пошуках кращого життя». Особисто люблю реакції у ФБ на селфі типу: це я у новому кабінеті (у новому вбранні, на зустрічі з одногрупниками, біля фонтану. І чим страшніше виглядає автор, тим більше коментарів: наша красуня краща за всіх.

Рідше, але все ж зустрічається під романтичними фотками набір сумнівних компліментів: саме час сісти на сувору дієту, можу порадити нормального візажиста, або чемпіон цього жанру: і де поділася наша молодість, я виглядаю ще гірше, повір…

Окремий розділ – коментарі до рецептів та порад. Я б на місці авторів кулінарних шедеврів після деяких коментарів, тихо сконала б в кутку: це не борщ, а знущання з традиції: як це класти м’ясо у воду?!! Або: «намагалася слідувати вашому рецепту пирога точно-точнісінько, а вийшло щось гливке та підгоріле. ПТЧ! (під три чорти), і нашо мені ваше манго, замінила яблуком, і нашо те рисове борошно і до чого лише пів години випічки, якщо у мене духовка лише на 180 градусів?».

Сьогодні інтернет-коментарі є ще й зручним засобом поширення наклепів, пліток, створення ілюзії масового схвалення потрібної позиції. Новинні ресурси переповнені платними коментарями, які перетворилися на інструмент пропаганди. За думкою дослідників такого явища, як коментарі, вони (тобто коментарі) виконують низку цікавих функцій:  об’єднавчу, рекламну, експертну,  сатиричну, оцінювальну, полемічну ну й, звісно, пропагандистську. Інтернет-коментарі зазвичай містять надзвичайно сильний почуттєвий компонент. Читаючи їх, людина поринає в інформаційне поле фрагментарних, суперечливих і часто поверхових відомостей. Текст зазнає оновлень, варіюється від глибокої аналітики до брутальної лайки.

…Пише хлопчик: «Всім добра», йому у відповідь: «і лайна». Сніг романтично падає: а у соцмережах не романтично: «знову транспорт не рухатиметься”.

А ще вражають коментарі досвідчених у всіх галузях пенсіонерів, які дуже легко і швидко освоїли особливості віртуального спілкування й не вилазять з соцмереж. Як насіння на лавках у попереднього покоління близькою їм стала мова соцмереж з отими англіцизмами типу: акаунтів, банів, спойлерів, хайпів, флудів, румтурів тощо. Впевнено вони користуються скороченнями: КСП – “казав сліпий — побачимо”, ПТЧ – “під три чорти”, НТСЯГ – “не так сталося, як гадалося”, СР – суцільний регіт.

Приклад з моїх улюблених (і найбільш поширених). Пише активна старенька (знаю особисто, а не лише по ФБ) коментар під новиною з фото переможців дитячих змагань: «а чого вони такі худі? Куди батьки дивляться? У них взагалі рідні є? От у мене четверо онуків, усі нормальні – вгодовані». І смайлик поруч, символ осуду й обурення.

З коментарів щодо грамотності – є у нас аж забагато псевдо коректорів з дискусіями, як писати «нівроку» – найулюбленіший також: «не хочу, щоб мене любили, хочу – щоб кохали…». І поруч інший коментар: «так, так, але балувана ваша Галя».

Наведені приклади коментарів – вони здебільшого з мирного життя. Довоєнного або ж паралельного воєнному. Тож окремо про реалії сьогодення: найбільш лаконічні відгуки на новини із серії «всепропало», «всерозікрали», «перемогавжезавтра», – відповіді переважно такі: «йди до нас у ЗСУ, іксперд», або «ось банка для донатів на дрони».

Багато про що говорить відсутність слів у коментарях. Лише мовчазна підтримка. Це про відео, де японський дитячий хор з Нагасакі співає «Як тебе не любити» українською. Або мовчазна скорбота. Або: «кошти на рахунок збору (автівки, дрони, медикаменти) перевів». І з останнього політично геніального коментаря – реакція на новину про «ригорича», що видав наказ про дозвіл стріляти по своїх під час протестів. – «Пюрер!». І все ясно.

А ось що пише військова Катерина Поліщук у коментарі з приводу чергової лайки у ФБ: «Не нийте і не розводьте срач. Чесно, соромно дивитись. Якщо вам немає чим зайнятися — йдіть в ЗСУ. Тут завжди є робота. В нас пекло, а велика частина населення розводить зраду. Євробачення, податки, дістали збори, Залужного то звільняють то ні. Народ, нам не потрібні ваші молитви, нам потрібні дрони. Можете мене послати сто разів і вважати неправою. Але молитви потрібні тому, хто молиться. Скандали й інтриги не потрібні нікому. Ми в повній дупі, тут відбувається пекло в прямому сенсі слова, а люди пишуть мені та жаліються, як їм тяжко за кордоном, або що все це повинна робити влада, а не вони. Знаєте що? Мені чхати на владу. У мене перед очима в прямому сенсі стоїть ворог, і мені нема коли розводити полемічні бесіди про тяжку українську долю. Мені треба боєприпаси, дрони й люди. Не ниття, не співчуття. Не подяка. Не молитви. Люди, гроші та зброя. Все решта — пил в умовах вбивчої війни…»