Серйозний гумор композитора Миколи Іванова: “Гармонія – це коли всі вдома і всім усього вистачає”

Авторка: Ірина Уварова.

Клік “композитор Іванов місто Кам’янське” у будь-якій пошуковій системі Інтернету підносить масу приємних сюрпризів: сторінка на сайті Національної спілки композиторів України, стаття про нього в Українській музичній енциклопедії, десятки вдячних відгуків колег. Сайти книжок про музику, мультиінструменталістів і настроювачів музичних інструментів захоплено пишуть про його цікаве та вичерпне дослідження з класифікації інструментів(«Енциклопедія музичних інструментів») і загалом про нашого земляка, збирача колекції музичних інструментів Миколу Іванова.

Як автора унікальної енциклопедії та унікальної ж колекції музичних інструментів Миколу Іванова знає безліч народу. Іще працюючи над своєю енциклопедією (і колекцією) Іванов розширив «географію впливу» майже на увесь світ – від Нової Зеландії до Канади. З ним консультується багато колег, фахівців-музикантів: композитори, виконавці, майстри з виготовлення музичних інструментів. А після появи перших статей музичної енциклопедії (викладених у притаманному Миколі Іванову дуже детальному й тямущому дусі) декілька років поспіль двері квартири Миколи буквально не зачинялися – цікаво було багатьом: журналістам, колегам, допитливим дослідникам теми й просто допитливим — зовсім стороннім людям.

Над своєю енциклопедією (вік живи, вік досліджуй) Микола Іванов продовжує працювати й досі. А до того ж є автором (і теж постійно вдосконалює цю розвідку) цікавого дослідження, про яке мало хто знає, «Короткий музичний словник незрозумілих і сумнівних термінів».

– А з чого все починалося?

– Напевно, з генетики, — розповідає Микола Іванов. – Мама була гарним музичним педагогом, тато – талановитим скрипковим майстром. Мені було 5 років, коли я від нього отримав у подарунок першу свою скрипочку – малесеньку 1/32, виготовлену ним самим. Тоді музична педагогіка не спрацювала – не треба мучити дитину у такому ранньому віці – і не розказуйте мені про Вівальді! Але щось таке на генетичному рівні існувало й не давало спокою…

З «Короткого музичного словника» (почнемо з кінця): Літера «Я»: Оскільки слів на цю літеру не знайшов, заповню цю прогалину інформацією про абсолютно нікчемну букву. Задовго до закінчення музичного училища з теорії музики та флейти, а також консерваторії за класом композиції, я колись був маленьким. Мій тато давав удома приватні уроки з теорії музики й сольфеджіо. (Що було – “нетрудовими доходами”). Я, бувши ще дошкільням, усе це слухав. І воно якось само собою увійшло в мою свідомість. Не стільки визначення (які він давав сам, і з якими я багато в чому не згоден), скільки сам підхід до обміркованого і зваженого пояснення складних термінів простими словами. Мабуть, саме завдяки моєму татові, Олегу Олександровичу, викладачеві та скрипковому майстрові, а також мамі, Галині Володимирівні — викладачеві теорії музики, гармонії та сольфеджіо з понад півстолітнім стажем — чуйний читач зміг дійти до останньої літери словника…

– Спочатку я бачив себе авіаційним інженером – вступив до Харківського авіаційного інституту (звідкіля виганяли неодноразово, головним чином – «за музику»). Перші групи – за радянщини всі йменувалися ВІА і прагнули перевершити Бітлз, захопили не на жарт. Був гітаристом відомого свого часу «місцевого» ансамблю «Фортуна», згодом потрапив у Харків, де й опинився у лавах студентів ХАІ. Навчався там недовго, але не без певної користі – саме у той час опанував гру на флейті… Потім народився ВІА «Блік», який вельми поважала місцева молодь. За підсумком закінчив Харківську консерваторію.

З «Короткого музичного словника»:   «Гармонія: Дуже багатозначне слово, чим спричиняє цілу низку незручностей. Головний сенс — співмірність. Коли всі вдома і всім усього вистачає. А вже потім і окремий акорд, і сукупність акордів, і акордовий зміст музики (вертикаль), і підручник, де розглядаються подробиці взаємодії акордів між собою. І що найцікавіше: сенс дисципліни (підручника) зовсім не в тому, щоб правильно все вивчити, але щоб “нагострити” вухо на правильне звучання. Можна і без “уроків”. Але ми не живемо тисячу років, щоб усе встигнути в цьому житті».

Микола Іванов багато встигає. У нашому місті його знають майже усі – творча людина цікава багатьом, і зрозуміло, у музичному середовищі цінують особливо – багато років Іванова запрошують на випуски до музичних вишів, зокрема до Кам’янського музичного коледжу. За визнанням багатьох музичних початківців, настановні «лекції» Іванова перевертають душі, як би  іронічно оповіді «випадків із життя композиторів» іноді не звучали. Мабуть, лише так і потрібно – спокійно, виважено, з гумором, і тоді дійсно виходить одкровення, що стає поштовхом до творчості, раптовим усвідомленням розуміння сутності музики, потягу творити її.

З «Короткого музичного словника»: “Словничок розрахований на читачів з різною музичною підготовкою. Розумних і вдумливих, не позбавлених почуття гумору, також середньої або вищої освіти (але обділених часом), навіть з музикалкою “з одним класом і двома коридорами”. А музикою все одно займатися хочеться…Усі визначення — авторські. Відсебеньки! Тому можуть зустрічатися деякі неточності, несерйозності… І з тієї ж самої причини слід дуже сильно “фільтрувати” через Гугл і словники. Це — дуже важливо. Оскільки з усякого приводу потрібно мати власну думку. Я її маю. Але нікому не нав’язую. Тому одразу приношу свої глибокі соррі. А що робити? Хто в наш час читатиме музичні серйозні книжки? Та ще й без картинок? Будь-яка критика приймається з розумінням і словами вдячності. Завдяки уточненням, Словник було доповнено цілою низкою термінів і підказок. Хоча й не виходячи за рамки розумного — не обтяжую його надміру»…

Сім’я Іванова теж має добру славу – і теж далеко за межами міста. Дружина Алла Іваніва – режисер театру студії «Десятий квартал», син – талановитий музикант, який до війни грав у досить відомих уславлених колективах – зараз боронить Україну у лавах ЗСУ. Ще на початку повномасштабного вторгнення, Іванов у фейсбуці першим (і здається єдиним – розписав музичну сутність звуку повітряної тривоги, і у коментах виникла, як завжди на сторінці Іванова «культурна толока», і це добряче тоді відволікло від душевної тривоги – люди міркують, аналізують, життя триває). Тож питання про те, чим наразі живе музикант і відомий колекціонер, мабуть, звучить недоречно. Але…

– Так, зараз дійсно, не до музики, і зовсім не до колекції. До того ж я неодноразово повторював, що по суті, не є колекціонером. Десь сотня інструментів є: скрипки, створені батьком, інструменти, що виготовляв я сам власноруч. Ніякої системності немає, а зараз до того ж бісять навіть зовсім нейтральні, здавалося б речі… Починав колись описи бурятських народних інструментів, ще чогось подібного. Вбито інтерес до цього. Як і до деяких друзів та колег. От інтерес до українських інструментів існував завжди, і це дійсно унікальні речі, зокрема військові барабани часів Запорізької Січі. Ці барабани – одні з найбільших у світі й потребували від володарів не лише таланту, але й дуже сильних рук. Бойовий дух вони підіймали мірними ударами по інструменту з натягнутими на барабани шкірами (частіше від волів). Людство задовго до воєн почало грати мелодії. Як і чим? Та чим завгодно!

З «Короткого музичного словника»: «Бревіс: “Ars longa, vita brevis” – життя коротке, мистецтво — вічне! “Коротка” – третя тривалість у мензуральній нотації. За довжиною дорівнює двом цілим нотам. Нічого собі — коротка? Генерал-бас: Хитрий запис партій деяких інструментів, де музиканти самі повинні складати свої акорди по басу і цифрочці. Належить до часів Монтеверді-Кореллі-Скарлатті-Вівальді-Баха-Генделя-Гайдна. Музиканти, дивлячись на цифри, самі обчислювали, якими нотами грати партію клавесина. Одночасно — старовинне вчення про гармонію. Дуже складне. Кадансовий квартсекстакорд: Дуже страшне словосполучення. Насправді — тонічний тризвук із квінтою в басу. А сенс його в тому, що приходячи до коди, іноді хочеться хоч трохи відтягнути час. Ось і береться такий хитрий акорд, який ніби й тоніка, а в басу домінанта. Зате якраз саме після нього йде домінанта справжня, а потім — справжнісінька тоніка. І всі щасливі!”

Мелодія: Щоб не бути багатослівним — те, що хочеться заспівати. Решта — не мелодія. (Ех, добре сказав!). Єдиного визначення мелодії немає. “Горизонталь”, “Душа музики”, “Послідовність звуків…”, “Значущий матеріал…” тощо. Але це все — емоції. Власне, як і в мене. Проблема визначення мелодії в тому, що вона має бути індивідуальною і не схожою на все інше».

Нині Микола Іванов продовжує роботу над розширенням і доповненням свого “Короткого музичного словника”, нещодавно мультиенциклопедія музичних інструментів світу, що існувала лише в електронному вигляді, побачила світ у паперовому варіанті. До війни Іванов замислювався над слушними порадами колег і шанувальників про літературне втілення найцікавіших епізодів життя музиканта. Талановита людина талановита в усьому, і письменницька муза до мультиінструменталіста вельми прихильна. Зараз відклав мемуаристику до кращих часів.

– Я завжди у своїх роздумах або запереченнях користуюся крайніми випадками. Будь-який розворот теми в усіх його проявах пропускаю саме через крайні межі. Скрізь воно впирається в абсурд. А ми живемо десь посередині. Між нулем Кельвіна і сотнею градусів за Цельсієм. Все — приблизно. Але…Зараз під час війни все стало дещо точнішим і більш чітко визначеним. На цьому тлі й мені не дуже до музики. Поки що не хочу. Не можу. Музика ж – не поза війною…Ось видав і свій “Короткий музичний словник незрозумілих і сумнівних термінів”. Тисячним тиражем. Часом думаю: Шикарний і геніальний. А часом – тухлятина, відсебеньки. Хотілося б зробити словник динамічним у своєму розвитку, для уточнення і доповнення термінів в міру потреби. Для зручності я сюди заношу як музичні терміни, так і інші слова, які, на мою думку, не є загальновживаними й не можуть бути однозначно трактовані. Коли редагував свій “Короткий музичний словник незрозумілих і сумнівних термінів”, то отримав претензії, що не всі статті рівні за стилем. Довелося “дотягувати. Бути живим – непроста робота, особливо зараз. Та іноді це дуже потрібно як  спосіб врятування – себе та інших.