Така вона тиха – українська ніч

Авторка: Ірина Уварова.

«Ніч має два недоліки: вона занадто коротка для сну і занадто довга для думок», – написав невідомий філософ ще за мирних часів. Банально, але так воно і є, а з огляду на нічні повітряні тривоги, що почастішали останнім часом, легендарно тиха українська ніч перестає взагалі бути часом для сну.

Київські родини ще з початку війни започаткували традиції нічних розмов при свічках, нічних розваг для дітей, які не можуть засинати в укриттях. З’явилися нові, воєнні колискові, і саме вночі, під час тривог бентежать найгіркіші думки – як ото малим дітям? От одна з таких колискових: «Не встигну відкрити очі, читаю одразу, які ж це зараз міста під обстрілом і хто з моїх друзів сьогодні ще там. А вони, мої любі хоробрі друзі, що довгі години сидять по ванних кімнатах – найбезпечнішім місці у квартирі, так кажуть, відповідно до принципу двох стін (перша бере на себе удар, друга – осколки). Обіймають своїх котів, собак, тулять до себе дітей, відповідають мені одним словом – «норм» або «певне десь недалеко бахнуло». «А ти співаєш, співаєш, як скаче коник, як калатає самотній дзвоник. Мамо, по кому ж він калатає, мамо, ти знаєш? Звісно, знаю. Спи-засинай, а завтра на ранок видалять зі стіни уламок, дах перестелять, засклять віконце. Спи, моє серце, спи, моє сонце».

Якось не витримала і почала розпитувати про це молоду колегу, яка має маленьку донечку. – Ой, частіше тривожними ночами дитина сама мене втішає! Майже співаючі, повільно так розповідає про майбутній ранок: «Завтра ми точно прокинемося, ти знайдеш мою найкращу футболку з однорогом, разом приготуємо чай. Так? А зараз – хочеш казочку?». Колега посміхається – мала росте розумницею, а в мене серце стає. Така вона зараз – тиха українська ніч, такі вони колискові – мамі від дитинки.

Серед безлічі чудових українських пісень мене завжди вражала до нестями лагідністю, турботливістю, коханням найвищого ґатунку – бо ж це суто чоловіча пісня – «Ніч яка місячна» Михайла Старицького. Лише зверніть увагу, скільки там ніжності: знає, що кохана працею зморена, але ж ніч – ясная, зоряна, і далі – на хвилиноньку, ніженьки босії, хатинонька, до якої на руках віднесу, лебідонька, рибонька, серденько… Де й коли ще є подібне?

… А Музей Куїнджі, автора пронизливої картини «Українська ніч» зараз майже зруйнований в Маріуполі.

… А Харків щоночі потерпає від обстрілів У воєнній ситуації багато що визначає банальне розташування міста: якщо воно ближче до лінії фронту чи кордону з росією, то зазнає набагато більших руйнувань і знищень.  Крім того, коли в далекому від фронту Івано-Франківську ми чуємо сирену, то знаємо, що є пів години — година, щоб вирішити, як реагувати. А коли у Харкові чують сирену повітряної тривоги, зітхають з полегкістю: це означає, що вже все. Там сирена звучить пізніше, ніж прилітає російська ракета, бо від кордону до Харкова їй летіти 2–3 секунди».

…А тепер – Гоголь: «Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі! Придивіться до неї: з середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлось, розширилось іще безмежніше. Горить і дихає воно. Земля вся у срібному світлі; а дивне повітря віє і теплом, і прохолодою, і дихає млостю, і розливає океан пахощів. Божественна ніч! Чарівлива ніч!»

… А це зізнання вимушених переселенців: «Страшно, коли вибухає, страшно засинати, бо сняться вибухи, від яких просинаєшся».

…Дмитро Кулеба заявив, що одна ніч в Харкові змінила б думку тих, від кого залежать постачання Patriot для України.

… А в чатах на телеграм-каналах безсонними воєнними українськими ночами люди пишуть вірші, втішаючи одне одного: «Хай натомлене місто спить. Ранок завжди приходить як повернення із небуття. Смерті немає. Лише є антонім життя. Птах вилітає з рук сина прямо в долоні отця. Я не знаю, з чого почати. Тому починаю з кінця»; «Мій бог формує всю ніч батальйони, прицільно стріляє, веде бої. Мій бог толерує мої прокльони і протирає скельця свої. Мій бог не ховається поза спину, він над дітьми розстеляє покров. Мій бог скуповує кровоспинне й стає у чергу здавати кров. Мій бог не може поки що спати, коли вся країна на варту встає. Мій бог дозволяє мені не прощати. І називати усе як є».