Чорнобиль: «Згодом звикнуть і ніякі атомні бомби тоді не будуть страшні», або Майбутня версія миру

Авторка: Ірина Уварова.

26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася найбільша в історії атомної енергетики аварія. Реактор четвертого енергоблока вибухнув, радіоактивні частки йоду, стронцію та цезію поширилися на північну частину України, Білорусі, країн Балтії, Польщі та інших країн. Чорнобильська катастрофа спричинила великі людські жертви. Населення району (185 тис.) і міста (14 тис.) евакуювали. Чорнобиль став символом атомної небезпеки у світовому масштабі.

Після аварії на ЧАЕС понад 300 наших городян (багато хто добровільно і свідомо) вирушили в Прип’ять. Фахівців з тодішнього Дніпродзержинська на ЧАЕС цінували: люди з досвідом, які розуміють ціну небезпеки й вміють берегти чужі життя, завжди — на вагу золота. Потрапила на ЧАЕС (уже в зрілому віці) і колишня працівниця одного з хімічних заводів міста Римма Олександрівна Косарєва. А ще була вона свого часу делегатом XXII партз’їзду (зрозуміло, від підприємства), і під час з’їзду потрапила на обкладинку журналу “Работница”. Розповідала, що столичний фотограф, вибудовуючи кадр, зауважив із захопленням: “Що шкідливіше виробництво, то красивіші працівниці!”. Так от, помітила наша працівниця в Чорнобилі чудову яблуню, зірвала наливний фрукт, засумнівалася, але “подумала і стала їсти”. Цитату цю одразу навів їй академік Веліхов, який підбіг до неї. “Не треба цього їсти, та й надалі думайте ґрунтовніше, перш ніж щось з’їсти. Утім, ви звідки? Дніпродзержинськ? Тоді я тут за вас спокійний”.

Про істинний героїзм, самовіддачу, грамотну поведінку в зоні аварії наших людей писали й ще писатимуть багато. Хоча пафосу наші не виносять фізично. Якось на початку нульових приїхали на хімічне підприємство хвацькі телевізійники та спробували взяти інтерв’ю в нашої героїні. Закидали запитаннями, ось ви й на великій хімії працювали, потім у Чорнобилі, а маєте чудовий вигляд, можливо, небезпеку радіації та іншої шкідливої хімії перебільшено, можливо, вона взагалі корисна? Пташки співають, травичка зеленіє… Працівниця наша посміхнулася мовчки, зняла каску (журналіст крикнув: “Камера, бери ракурс!”), так само мовчки зняла перуку з геть голої голівоньки й почала говорити навмисно повільно: що стосується радіації… Чомусь фільмування перервали, ТБ, вибачившись, забралося квапливо. Напевно, даремно. Така була грамотна і гідна відповідь — усьому світу, усьому псевдогеройству і наносному репортерству. І хімікам майбутнього на майбутнє — від літньої працівниці з обкладинки старого журналу “Работница”.

Не так давно у Києві відбулася презентація збірки “Чорнобильське досьє КДБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період”, підготовлений архівом СБУ та Українським інститутом національної пам’яті. До нього увійшли 200 з гаком розсекречених документів, більшість із них публікується вперше. Ці матеріали — з розсекреченого архіву українського КДБ. Багато документів, що зберігаються в москві, як і раніше, залишаються секретними. І тут варто навести кілька цитат, що доповнюють картину Чорнобильської катастрофи.

Відкрито документи про першотравневу демонстрацію, яка пройшла в Києві та інших містах СРСР, отруєних радіоактивними викидами з ЧАЕС. У документах КДБ демонстрації в Києві присвячено такий фрагмент:

“На період підготовки демонстрації 1 Травня учням шкіл було видано тренувальні костюми, у яких вони репетирували програму 27, 28, 29 [квітня]. З 5 по 8 травня ці костюми були здані в школи. Одяг має досить високий рівень фону. Школи мають намір здати костюми в палац піонерів. Необхідна дезактивація”. (З довідки 6 відділу УКДБ по Києву та Київській області про оперативну ситуацію в столиці України та в місцях розміщення евакуйованих осіб, 8 травня 1986 р.)

Але подібне ставлення до людей — нічого не говорити, удавати, що все нормально, не здіймати паніки — поширювалося не тільки на радянських громадян. Випадковими жертвами ЧАЕС стали не тільки жителі Києва, а й туристи зі США.

“Туристи групи США (31 особа, сповіщення І-4812), які мешкають у готелі “Русь”, вранці 29.04.86 р. намагалися придбати авіаквитки до Ленінграда для дострокового виїзду з м. Києва, чинили тиск на адміністрацію готелю. Вжитими заходами через ОДР [офіцер чинного резерву] та агентуру обстановку нормалізовано, група виїхала на екскурсію”. (Із довідки 2 відділу УКДБ УРСР по Києву та Київській області про обстановку серед іноземців, які перебувають у Києві, 29 квітня 1986 р.)

З перших днів після аварії в КДБ регулярно констатували: частина людей не вірить офіційним повідомленням. Спочатку влада взагалі замовчувала катастрофу, а наступні заяви були неконкретними й часто суперечили одна одній. Більш надійними джерелами інформації багато хто вважав західні радіостанції або чутки. Особливо, якщо йшлося про масштаби лиха і наслідки для здоров’я жителів країни.

У довідці УКДБ 3 липня 1986 року наводилася цитата киянки, яка проходила у справі оперативної розробки, та саркастично зауважувала: “…у місті рівень радіації в нормі, хоча ніхто конкретно ще жодного разу не назвав цю норму. Згодом звикнуть і ніякі атомні бомби тоді не будуть страшні”.

Лікарі ставили постраждалим від радіації хибні діагнози — і водночас інші медики заперечували проти цієї практики, вказуючи на майбутні проблеми:

“За даними Шевченківського РВ УКДБ адміністрація Київської обласної та 25 лікарень, посилаючись на вказівку МОЗ УРСР (начебто Наказ № 24с від 11.05.86 р.), в історіях хвороби хворих з ознаками “променева хвороба” зазначає діагноз “вегетосудинна дистонія”. На думку головлікаря обласної лікарні Клименка О.М., подібне формулювання питання може надалі призвести до плутанини при призначенні лікування, діагностиці, а також розв’язанні питання про інвалідність та встановлення пенсії”. (Із довідки 6 відділу УКДБ УРСР по Києву та Київській області, 11 травня 1986 року.)

Що відбувається навколо Чорнобилю зараз? Як стало відомо з відкритих джерел, Україна та Німеччина підписала Меморандум про будівництво вітрової електростанції навколо Чорнобильської АЕС. Це привітали експерти з ядерної енергетики та екологічні активісти – Чорнобиль поступово перетворюється на символ відновлювальної енергетики майбутнього, розстаючись з іміджем лише місця найбільшої техногенної катастрофи в історії людства, якої була аварія на ЧАЕС в 1986 році. В Чорнобилі вже відкрито сонячну електростанцію, а тепер ще збудують і вітрову, що може стати символом технологічного прориву для України після завершення війни. За словами міністра закордонних справ Німеччини Анналени Бербок, Берлін не відмовляється від «підтримки України в її захисті від агресії Росії: економічно, військово, гуманітарно». Вона також зазначила, що Україна має більше використовувати відновлювані джерела енергії. Бербок є лідеркою Партії зелених Німеччини, яка входить до урядової коаліції.

Зі слів Бербок, зелена електроенергія з Чорнобиля – «майбутня версія миру». Мається на увазі, що після війни й перемоги відбудова України має перетворити її на технологічну авангарду державу.

“Корисно, що такого роду речі там відбуваються», – каже заступник директора громадської організації «Екодія» Олексій Пасюк.«Я розумію ідею, щоб це не виглядало увесь час як трагедія. Але факт трагедії 1986 року нікуди не дінеться. Це нагадування про техногенну катастрофу і те, що взагалі може бути з атомною енергетикою».