Коли поліцейські мають право затримувати і доставляти військовозобов’язаних в ТЦК

Голова Національної поліції України Іван Вигівський пояснив дії поліції під час спільних заходів з представниками ТЦК та СП з відпрацювання мобілізаційних заходів. «Поліцейські безпосередньо не вручають повістки в ТЦК та СП – це не передбачено законом” – пояснив він в інтерв’ю інформаційному агентству Інтерфакс-Україна 23 травня 2024 року.

Що стосується перевірки документів у чоловіків 18-60 років (мобілізаційного віку), то голова поліції пояснив наступне: «Поліція в цьому випадку працює за зверненнями ТЦК та СП (частина третя статті 38 закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”). У цих зверненнях міститься інформація про особу, зокрема це П.І.Б., дата народження, адреса задекларованого (зареєстрованого) місця проживання, а у разі наявності зазначається також інформація про місце роботи, номери мобільних телефонів тощо».

Статтю 32 (перевірка документів особи) Закону України “Про Національну поліцію” доповнено частиною другою відповідно до якої поліцейський має право у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред’явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, і дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.

Що стосується доставки військовозобов’язаних до ТЦК та СП, то Іван Вигівський заявив, що поліція діє відповідно до повноважень, закріплених за нею в ч. 3 ст. 38 закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”.

«Якщо ж установлено особу, яка відповідно до звернення ТЦК та СП вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, то в такому випадку поліцейський уповноважений на здійснення адміністративного затримання та доставлення військовозобов’язаного до ТЦК та СП», – сказав він.

Зазначена норма закону передбачає, що «органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов’язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210^-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Зазначені статті 210 та 210^-1 КУАП передбачають накладання штрафів за порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Окремо зазначимо, що відповідно до КУАП положення статей 210, 210^-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов’язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, поліція має право затримувати та доставляти до ТЦК та СП лише тих громадян, щодо яких встановлено адміністративне правопорушення за статтями статтями 210, 210^-1 і щодо яких є звернення до поліції від ТЦК та СП з зазначенням інформації про конкретну особу. В усіх інших випадках, наприклад, якщо людина не має документів і треба встановити особу – затриманий має доставлятися до відповідного відділку поліції.

Таке звернення ТЦК та СП до Нацполіції про доставку військовозобов’язаного до ТЦк та СП робиться у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення (пункт 79 Постанови КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487 “Про порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів”), і виключноз метою складення протоколів про адміністративні правопорушення. Поліцейський зобов’язаний доставити затриманого до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20);

Також варто звернути увагу, що адміністративне затримання поліцією, з метою доставки особи до ТЦК та СП,  має відбуватися у відповідності до статті 261 КУАП. При цьому представник поліції повинен скласти протокол про адміністративне затримання (не плутати з протоколом про адміністративне правопорушення, який у даному випадку не складається поліцією, а віднесений до компетенції ТЦК та СП), в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Тобто, вимога негайно поінформувати про затримання родичів затриманої особи та центри з надання безоплатної правової допомоги – стосується як представників поліції, так і усіх інших.

Стаття 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить чіткий перелік органів (посадових осіб), правомочних здійснювати адміністративне затримання:

• Поліція;
• Прикордонна служба (в прикордонній зоні);
• Воєнізована охорона (на охороняємому об’єкті);
• Військова служба правопорядку ЗСУ (щодо військових, або військовозобов’язаних чи резервістів під час проходження зборів);
• СБУ (у разі порушень законодавства про державну таємницю);
• Посадові особи органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів (у разі спроб незаконної передачі засудженим заборонених речей);
• Посадові особи, уповноважені на те центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції).

Стаття 262 КУАП не надає повноважень представникам ТЦК та СП проводити адміністративні затримання за адміністративні правопорушення за статтями 210, 210^-1 – це виключно повноваження поліції.

Також нагадаємо, що відповідно до статті 263 КУАП адміністративне затримання не може тривати більше трьох годин, після чого орган чи особа, яке провели таке затримання – мають відпустити особу. В ТЦК та СП затриманому мають вручити протокол про адміністративне правопорушення (якщо його не склали на місці затримання), вчинене особою раніше, після чого затриманого мають відпустити.

Таким чином, саме на поліцію покладена уся відповідальність за дотримання законодавства та усіх процедур як щодо затримання військовозобов’язаних, так і щодо їх доставки в ТЦК та СП і наступного звільнення через 3 години з моменту затримання.