Хитрощі молодого мільйонера і дещо про місцевий ко-дизайн

Авторка: Ірина Уварова.

Чого тільки люди не роблять, аби когось перехитрити, скажімо толерантніше, переконати. Мабуть, з пів року моя однокурсниця з Черкаської області намагалася «нав’язати» довгий діалог на тему спогадів про київське студентське життя. Їй «навіяло», а у мене настрою нема…Нарешті вчора надіслала по вайберу дрібненьке фото, де наша група (25 студентів) далеченько так кимось сфоткана на фоні червоного корпусу університету. Одне лише можна сказати – зображені там молоді люди, облич не розбереш. І от подруга, написавши внизу: «знайди себе», діалогу таки добилася. І була розмова змістовною, і завершилася обіцянками зустрітися після Перемоги…

На тему корисних соціальних «хитрощів» чи то лайфхаків (так модніше) надихнув нещодавно і цікавий пост у соцмережах. «Якось письменник Генрі Джеймс написав книгу, але її ніхто не купував. Йшов час, і письменник, не витримавши, вирішив дати оголошення у газету, щоб якось зацікавити людей своєю книгою. Написав він всього одне речення: “Молодий красивий мільйонер хотів би познайомитися з дівчиною, яка схожа на героїню з книги Генрі Джеймса”. Рівно за добу він повернувся в офіс, і який же був його подив, коли взнав, що увесь наклад був розкуплений за цю добу».

Інший приклад корисних хитрощів (та ще й досить нових, креативних) послужливо надав інтернет. У ході свого дослідження психологиня з Бірмінгему Хіггс вирішила з’ясувати, як можна сприяти вибору людей на користь здорового харчування. “На жаль, гасла про те, що овочі корисні, не надто допомагають…”, – пояснює дослідниця. Вона пішла іншим шляхом і розмістила у ресторані плакати, які демонструють найпопулярніші серед відвідувачів цього закладу гарніри. На першому місці Хіггс навмисно розмістила городину. “Ці плакати описували поведінку інших людей – і цього було достатньо“…

На подібних принципах базується і новітня ідея ко-дизайну. Ко-дизайн (англ. co-design) та соціальний дизайн – напрямки, що взялися поєднати працю професійних дизайнерів та звичайних городян, а також переосмислити саме явище дизайну та його цінність для суспільства. Фахівці стверджують — суть ко-дизайну полягає в тому, що дизайнер заохочує користувачів самостійно знайти рішення важливих суспільних питань, наділяючи їх таким чином своїми повноваженнями. При такій взаємодії межа між дизайнером та користувачем розмивається, а кінцевий результат цілковито відповідає  очікуванням та потребам усіх.

«У багатьох країнах ко-дизайн вже давно пробрався до таких  галузей, як розробка програмного забезпечення та дизайн міського простору, — повідомляють відкриті джерела. – І вжився туди настільки, що, до прикладу, в Мельбурні, жодні рішення з покращення міста не приймаються без публічних консультацій та дискусій громади. Ідея ж соціального дизайну наголошує на відповідальності дизайнера та підкреслює його винятковий внесок у суспільство. Адже дизайн – далеко не лише естетика середовища та речей, якими ми користуємось, але й рушій соціальних змін».

Вже є, на радість усім, і українські приклади, які унікальні ще й тим, що громадяни – не єдині, хто допомагає проєктам без фінансової мотивації. По-перше, ініціатива «Агенти змін», яку задумав і скликав дизайнер Ігор Скляревський. «Агенти» створюють дизайнерські та винятково безкоштовні проєкти міської навігації, які в команді люблять називати «проєктами мрії». Дизайн для міської електрички, навігація та схема київського метро, дизайн проїзного квитка та вулична навігація столиці – важко уявити, що до цих розробок причетна не муніципальна влада, а десяток дизайнерів та тисячі користувачів соціальних мереж.

По-друге, зацікавив багатьох сімейний проєкт Дани Косміної та Сергія Ковальова «Пилорама», який залучає до ко-дизайну любителів майструвати, поціновувачів виробів з дерева, а також якісного міського простору. Ідея «Пилорами» виникла, коли двоє молодих людей з архітектурною освітою почали використовувати для будівництва власного житла верстат для нарізки дерева. З часом кількість обладнання збільшилась і пара вирішила відкрити майстерню предметного дизайну та долучити всіх охочих до перетворення ескізів та задумів на дерев’яні конструкції – хай це будуть табуретки, ліжко-трансформер чи мобільна кухня. Сергій, Дана та два десятки активістів розчистили сміттєзвалище на Подолі та сконструювали там майданчик для відпочинку з дерева та непотрібних металевих частин, знайдених на звалищі. У «Пилорамі» знайшли однодумців та волонтерів для роботи над прототипом тимчасового житла для жителів воєнних зон на Сході України. «Архітектура за рахунок участі суспільства може стати одним із джерел відродження, дозволити суспільству змоделювати майбутнє» – кажуть засновники майстерні.

Мешканцям Львова (це по-третє) вже зовсім звично бачити смугу молодих сакур на Городоцькій, одній із головних вулиць Львова. Однак ще нещодавно проєкт існував лише в уяві двох активістів та в інтернеті, а не у фізичному середовищі Львова. Якось львів’ян, які в минулому вже займались самостійними проєктами з доброустрою Львова, помітили, що ключова магістраль міста залишилась без зелених насаджень після капітального ремонту. Не чекаючи, поки дерева на Городоцькій виростуть самі, вони почали робити перші фотоколажі дерев та вулиці. Так справа і склалася.

В Кам’янському, а конкретно на Соцмісті дуже помітно для спільноти й досить ефективно працює група активістів, яких об’єднує у соцмережах і реалі гарна людина, на ім’я Ксенія (більше подробиць поки що не наводжу, а якщо вдасться зустрітися, напишу окремо). Ідеям ко-дизайну точнісінько відповідають проєкти цієї групи з висадки дерев, доброустрою «забутих кутків», прикрашання живих ялинок на алеях. Спочатку флешмоб, обговорення «що, де, коли і як» і — обов’язкова гарна справа. А ще колись група підхопила у соцмережах повідомлення про зникнення підлітка, і ви бачили б, як люди активізувалися, як розподіляли завдання (через ті ж соцмережі): кому – до батьків, кому – до бабусі, хто матиме обстежувати під’їзди, підвали, покинуті будівлі…Знайшли! І чи треба говорити, як організуються на пр. Конституції супроводи кортежів «На щиті»?..

Останнє – пошуки підлітка, супровід кортежів – це явище набагато більше від ко-дизайну, але тієї ж природи – відчуття єдності, сили духу невеличкої, по суті, соціальної групи. Разом – можемо все.

І не така вже хитра хитрість – переконувати у доцільності справи через соцмережі, об’єднувати людей для корисних справ, не залучаючи фінанси чи владу.

Це називається соціальними нормами й ці норми стають дедалі дуже стійкими.