Якщо ви танцюєте танго і схожі на хом’ячка…

Авторка: Ірина Уварова.

Є у мене знайома, колишня колега-журналістка, з якою відчуваєш себе в постійній небезпеці. Страшенна її самовпевненість якийсь час позитивно впливала на професійну діяльність, де головне – схилити співбесідника до щирої розмови. Методика колеги була унікальною: перед інтерв’ю з генералом МНС, наприклад, вона поплескала його по плечу, зазначивши, що той чимось їй нагадує… хом’ячка. А на пресконференції з керівником потужного холдингу перед запитанням завважила за необхідне рішуче відрубати всі сумління: «Вперше бачу серед промисловців розумну людину». – А як до вас звертатися, — з посмішкою спитав олігарх. – Мадам Галина…

За молодих її років оці «мадами» та «хом’ячки» спрацьовували нараз, а потім скисли: псевдо професійне дивацтво перетворилося на невиправдану самовпевненість. В автівку до неї не сідаю з того часу, як перед світлофором наша мадам раптом прискорилася: встигну проскочити, — і відбила комусь бампер. Але: не хвилюйся (там інше слово) – все застраховане, до того ж маю дах у силовиків.

… Вчора мадам подзвонила у справі, без «здрасьтє-будь ласка» заявивши з першої миті: «Ну, що то відбувається з цією війною?! Чекаю-чекаю на перемогу, скільки терпіти ще?». Ніхто у неї не воює, домівка ціла, пенсію отримує справно, має час і натхнення писати у фейсбуці гнівні пости «проти всього».

Я не знаю, як відповідати на нетерпляче чекання мадам, бо просто жити й не бути в змозі контролювати перебіг подій, самовпевненій людині не просто.

На сайті психологічного здоров’я чудовий допис віднайшовся:  «Якщо ви вважаєте, що у вас поганий слух, ви чуєте наскільки фальшиво співаєте. Люди з поганим слухом не чують наскільки. Вони співають голосно і почувають себе добре. Якщо ви вважаєте, що не вмієте підбирати слова, ви відчуваєте, що слова не точно передають вашу думку. Люди, які не думають ясно і не відчувають відтінків слів, цим не переймаються. Вони впевнено шинкують словесний салат. Якщо ви танцюєте танго і вважаєте, що у вас поганий баланс, це означає, що ви здатні помітити, коли і як його втрачаєте. Люди з поганим відчуттям балансу на це не здатні. Якщо ви вважаєте себе недостатньо освіченим, розумним, інтелектуальним, ви здатні помітити та визнати освіченість, розумність та інтелект інших, тих, хто краще за вас. Але якщо ти тупий, то ти про це не знаєш за визначенням, і нікого краще нема. Якщо ви вважаєте, що ви музичні, у вас розвинуте відчуття мови, у вас чудовий баланс і техніка, ви чутливі, освічені, турботливі, професійні та компетентні, впевнені в собі, вітаю, з вами все ок. Не ок людям поряд з вами».

 … Була нещодавно у мене несподівана дискусія з приятелькою-вчителькою, яка рішуче і безапеляційно відстоювала доцільність виховувати високу самооцінку у підлітків. Аргументи були на кшталт: зараз перемагають «двієчники», тому що ніколи ні в чому не сумнівалися. Сиділи у кав’ярні, тут підійшла дівчина-офіціантка, то їй моя вчителька без належної увертюри влаштувала іспит: а скажи-но, дитино, скільки буде 8 х 9? Приблизно 40, – відповіла ошелешена мала. – От бачиш, і воно живе і процвітає! – Так ви ж їй самооцінку підвищували всю школу…

 Кажуть, запеклих вогонь не пече. Ще і як пече. Кажуть, і на війні самовпевненість дуже шкодить, – та про це потім, нехай згадуватимуть самі вояки. Пише у соцмережах Аркадій Даваров — IT-фахівець, психолог: «Самовпевненість виявляється вигідною і для того, щоб щедро давати поради у соцмережах. Ми за умовчанням припускаємо, що людина себе знає краще, ніж видно збоку, а отже, і її впевненість у собі чимось обґрунтована. Здавалося б, коли йдеться про виживання, безглуздо вдаватися до подробиць відмінностей самовпевненості від віри в себе. Здавалося б, коли панують почуття ненависті, жаху, горя, розпачу, стає не до вічних цінностей. Насправді ж під час війни самовпевненість стає набагато небезпечнішою тому, що помилки під її впливом мають фатальні наслідки. Кожен з нас робить вибір, у що вірити. Чи вірити мені в те, що я перевершую в чомусь інших людей і це дає мені право не звертати особливо уваги на свої недоліки та обмеженість, не турбувати себе змінами й при цьому нав’язувати свій погляд. Або вірити у щось більш міцне та надійне».

Знаний історик Олександр Зінченко сказав чудову фразу: “Ситуації, в яких опинились українці, цінні тим, що вбивають ілюзії“.

Не сідаю в автівку мадам, десятою дорогою оминаю «двієчників» – категоричних експертів. Трохи вони таки нагадують мені хом’ячків.