Вибух арсеналу в Курилівці: один охоронець тяжко поранений, пошкоджені два десятки будинків, а постраждалим погрожують розправою за розголос (ОНОВЛЕНО)

Близько 11 ранку у вівторок, 21 липня, в Камянському було чутно гуркіт вибухів.  Мешканці Лівобережжя бачили, як над Курилівкою піднявся густий стовп диму, а за кілька секунд почалася серія детонацій. Вже за кілька хвилин містом почали ширитися різні версії подій: що то літак втратив боєприпас, і він влучив в якийсь військовий склад. Інші розповідали про диверсію на потягу з озброєнням, бо там якраз проходить залізниця.

На місце вибухів мчали пожежні машини та «швидка». Проте офіційно ані влада Петріківської ОТГ чи Дніпровського району, до яких відноситься Курилівка, ані Дніпропетровська обласна військова адміністрація, ані влада Кам’янської ОТГ, всередині якої фактично знаходиться це село – не надавали жодної інформації.

Немає цієї інформації і на четвертий день після вибухів. Тоді як постраждалі мешканці говорять про замовчування, погрози та відсутність допомоги. Тож редакція «Пильного погляду» поспілкувалась з мешканцями Курилівки, щоб безпосередньо від них дізнатися, що сталося.

Автор: Василь Герез.

Чи то склад, чи переробка боєприпасів – усі сліди замели

На вулиці Тихій ще й зараз видно сліди пожежі, уламки шиферу та побиті дахи. Біля обгорілих дворів люди показували місця, де, за їхніми словами, падали боєприпаси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Тут два дні вивозили залишки боєприпасів, військові очепили все і не пускали навіть пожежників, щоб гасити будинок, – розповідають місцеві мешканці. – Скрізь валялись реактивні снаряди, міни, гранати. Все це зібрали і вивезли військові. А потім тут техніка їздила, вивозили сміття після вибухів і засипали все піском. Ми навіть не знаємо, чи не поховали під тим піском нерозірвані боєприпаси і чи безпечно тут бути».

Усі події відбувалися на початку вулиці Тихої. Це звичайна сільська вулиця, де люди роками спокійно жили. Аж поки кілька років тому на одній з ділянок не з’явився новий мешканець – Олександр Б. Люди кажуть, що і раніше багато разів на нього скаржилися через сумнівну підприємницьку діяльність.

Один з сусідів розповідає, що цей Олександр влаштував у себе в садибі лісопильню, незаконно вирубував дуби у плавнях і тут пиляв їх на дрова. Скаржилися в поліцію та сільраду, але ті не вжили жодних заходів.

А вже під час війни на подвір’ї Олександра почали з’являтися військові. Свідки кажуть, що на деяких авто були написи «ЗСУ СБУ», багато разів приїздили круті джипи на військових номерах. На думку сусідів, на цій ділянці влаштували переробку боєприпасів. З якої метою і для якої військової частини – їм невідомо. Та, за їх словами, поліція та влада знову ніяк не реагували на те, що небезпечний арсенал фактично знаходиться в кількох метрах від житлових будинків. Сама ділянка та приміщення, за свідченням сусідів, ніяк не були облаштовані для роботи з вибухонебезпечними предметами.

Втрачений будинок та майно, а замість компенсації – погрози

У дворі Карини Шевченко і досі пахне горілим, а серед розкиданої і обпаленої цегли обережно ходять вцілілі коти.

Будинок родини Шевченків постраждав найбільше: вибухом знесло дах, а всередині все вигоріло. На подвір’ї і досі валяється розбита цегла, покручені супутникові тарілки, обгорілі документи. Він розташований через дорогу від місця, де здетонували боєприпаси.

За словами Карини, в той день нікого не було вдома, а вона з мамою поїхала до лікарні. Десь об 11:15 їм зателефонували сусіди і сказали негайно їхати додому, бо горить хата.

«Ми були ошелешені, чого б це їй горіти? – розповідає дівчина. – Коли приїхали, то побачили, що будинок горить. В нього прилетіла ракета (за оцінками військових, з якими консультувалася редакція, це могла бути ракета “повітря-повітря” НАР або НУРС – прим.ред.) і пробила дах. Можливо його можна було врятувати, але нас і сусідів не пускали його гасити, бо на подвір’ї валялися різні боєприпаси: реактивні снаряди, міни, гранати».

За словами Карини, втрачене все майно, що було в будинку. Після весілля їй з чоловіком подарували сучасний телевізор, холодильник та іншу побутову техніку. В двох кімнатах зробили гарний ремонт, але тепер все це втрачено. Навіть документи родини. Залишилося лише те, в чому вони поїхали того дня в лікарню.

Зараз Карина та ще троє членів її родини живуть у родичів та знайомих, які надали тимчасовий притулок. А от ані влада, ані підприємливий сусід Олександр Б. допомогти не поспішають, каже дівчина. Більше того, за її словами, Олександр Б. почав телефонувати родині та погрожувати розправою, якщо вони вимагатимуть розслідування чи компенсації від нього.

«У нас не залишилося нічого, немає грошей навіть на те, щоб зняти тимчасове житло, полагодити дах літньої кухні, яка вціліла, – каже Карина. – Так би ми могли почати щось робити, щоб відновити будинок, в який вклали багато коштів та своїх сил».

За кілька хвилин до вибухів діти зайшли до будинку

Багато мешканців Кам’янського вже бачили приліт ракети в подвір’я на вулиці Тихій. Цей будинок відділяє від арсеналу вузька сільська дорога, а з його подвір’я добре видно, як розбирають залишки будівлі, де знаходився арсенал.

Ми зустрілися з літньою парою, яка пережила цей день. Вони розповідають, що буквально за дві хвилини до «прильоту ракети» у дворі гуляли дві онучки і зайшли в будинок. Діти вже стояли біля дверей, щоб знову піти на вулицю, і трохи забарилися, коли у двір влетів боєприпас. Тільки це їх і врятувало.

Боєприпас, що схожий на невелику ракету, зрикошетив від даху літньої кухні і почав літати подвір’ям, аж поки не застряг у винограднику. За словами свідків, його заряд просто вигорів. Проте дах літньої кухні все одно постраждав від падіння осколків інших боєприпасів. Покручений та обпечений метал і досі валяється навколо будинків та на подвір’ях. «Я їх вже багато назбирав, бо вони гострі і легко проколють шини автівки», – каже господар будинку, підбираючи ще кілька біля своїх воріт.

Він розповів, що почув крик про допомогу, але не відразу зміг визначити, звідки кричать. Виявилося, що це був охоронець «арсеналу» (або працівник – прим.ред.), якому відірвало ноги. Він лежав прямо біля воріт. Свідки кажуть, що підбігли інші чоловіки і допомогли витягти постраждалого, але в нього вибухом сильно травмувало нижні кінцівки. Як з’ясувалося згодом, чоловік вижив, попри чутки про його загибель. Зараз він знаходиться в одній з лікарень міста, що підтвердили офіційно.

Від садиби, де сталася детонація боєприпасів – нічого не залишилося, лише самі руїни та згарище.Скільки людей перебували на території об’єкта в момент вибуху, офіційно не розголошували. Через відсутність інформації містом почали ширитися різні чутки, зокрема про велику кількість загиблих. Підтвердити ці повідомлення редакції не вдалося.

Чи відшкодують людям втрати та хто понесе відповідальність?

Через кілька днів після вибуху Карина каже, що її родині навіть не допомогли прибрати та вивезти розбиту цеглу та сміття, що залишилися у дворі після руйнування будинку. Ніякої фінансової допомоги чи тимчасового житла в Петриківській ОТГ поки що не пропонували. Тож живуть поки у рідних та знайомих.

Деякі постраждалі пишуть у соцмережах, що влада нічим не допомагає. Мешканці Тихої кажуть, що представники влади приїздили, дірки в дахах накрили плівкою і на цьому все.

Ця ситуація разюче відрізняється від того, коли від детонації арсеналу постраждали мешканці села Вишневе під Києвом. Тоді центральний уряд відразу заявив про виділення 3 млрд гривень на допомогу постраждалим.

Крім того, якби це був приліт від російської атаки, то люди могли б розраховувати на офіційні компенсації, передбачені в таких випадках. Однак через те, що це була детонація невідомого складу зброї та за невідомих обставин, то невідомо і хто буде виплачувати компенсацію.

На момент публікації жодна військова частина не взяла на себе відповідальність.

Правоохоронні органи також не повідомляли про початок офіційного розслідування.

Куди вивезли залишки боєприпасів – невідомо.

Саме тому редакція «Пильного погляду» розіслала власні запити, щоб з’ясувати, чому немає відповідальних за наслідки цієї надзвичайної події?