Іван Пилипенко «Найважчими є суто психологічні моменти, адже далеко не кожен пацієнт може після захворювання змиритись зі своїм фізичним станом»

«Пильний погляд» продовжує серію публікацій про сучасні методи лікування, новітнє обладнання та доступність послуг вторинної медичної  допомоги (спеціалізованої) в Кам’янському. Нагадаємо, що вторинна медична допомога  надається лікарями – вузькими спеціалістами, – та медичними закладами, які мають відповідну спеціалізацію та забезпечують більш кваліфіковану діагностику, лікування та реабілітацію. Вона включає консультації, діагностику та лікування більш складних захворювань, травм та патологічних станів, які не можуть бути вирішені на рівні первинної медичної допомоги. Сьогодні наш співбесідник – фізичний терапевт Центру реабілітації  КНП КМР «Міська лікарня №9» Іван Пилипенко.

– Як складався Ваш шлях до професії?

– Мій шлях до професії починався з університету, це був 2018 рік, вступ у цю науку. Так вийшло, що тоді постав вибір, куди саме вступати: або фармакологія, або лабораторна діагностика, або нова професія –   фізична терапія. Це було щось таке для нас дуже нове, незрозуміле, навіть трішки лякало. Але почитав в інтернеті, що майбутня професія дає людям відновлення, по суті нове життя, що наближена вона й до спорту певним чином, вирішив вступити саме на цю спеціальність до Запорізького державного медичного університету.

– Чому саме взагалі медицина?

– Це легко пояснити –  я ріс в родині медичних працівників. В мене і бабуся медичний працівник, і мама, й тітка, а дядько зараз – бойовий медик в одному з підрозділів Збройних Сил, і вже з дитинства я був занурений в медицину.

Ще навчаючись в університеті, я дізнався, що відкривається реабілітаційний Центр в нашому місті. У мене вже був диплом бакалавра, і я вирішив спробувати свої сили, прийшов до Центру, де після співбесіди мене взяли на роботу асистентом фізичного терапевта. Це моє перше місце роботи як за фахом, так і в цілому в медицині. З 2023 року і понині  тут  працюю.

– Як Ви вважаєте, що найбільш впливає на професію реабілітолога: постійне навчання чи новітнє обладнання, яке, до речі у Центрі реабілітації – просто фантастичне?

– Впливає і те, і інше, це дуже комплексний момент. Для роботи фахівця потрібен безперервний розвиток, це однозначно. Реабілітація — це  той напрямок медицини, який не стоїть на місці. Тобто, він постійно модернізується, щось нове виникає, якась нова інформація з’являється. І так само це стосується  обладнання. Обладнання —  невіддільна допоміжна частина нашої діяльності. Вона дуже полегшує роботу в певних моментах. Тобто, саме цей комплекс зусиль дає потужний результат на виході, відповідно у роботі з пацієнтом.

– Що являє собою реабілітаційний Центр, на кого він орієнтований і чи слідкуєте Ви за  результативністю?

– Центр створений для жителів міста і всієї Кам’янської районної громади. Звертаються до нас люди після різних травм і різноманітних захворювань. Це можуть бути наслідки неврологічних захворювань,  травмувань. Іноді бувають пацієнти після різних операцій серцево-судинної системи, і реабілітаційні заходи їм потрібні для покращення їх загальної витривалості. Є у нас пацієнти після ендопротезування суглобів, з якими займаємося для відновлення мʼязової сили та покращення якості їхнього життя.

Значна кількість пацієнтів зараз – це тимчасово переміщені особи. З ними проводиться як фізична реабілітація, так за потреби й психологічна реабілітація. Тобто надається значна комплексна допомога. Працюють з ними й фізичні терапевти, – для  відновлення рухових навичок; і  ерготерапевти, що займаються відновленням саме побутових навичок: як застібнути ґудзик, наприклад, як тримати виделку, Йде налагодження користуванням допоміжними засобами, чи то милиці, чи то крісло колісне. Все це – звичайні речі, які здоровій людині здаються легкими, непомітними, але ж для людини після певного захворювання чи травми вони можуть бути дуже складними.

Займаються з нашими пацієнтами й терапевти мови та мовлення, проводячи досить важку роботу з відновлення  мовленнєвого апарату. Як я вже зазначав, працюють у нас і психологи, а загалом  все це відбувається під наглядом лікаря фізичної та реабілітаційної медицини безпосередньо.

Що стосується результатів нашого центру, інколи – дуже рідко – бувають такі випадки, коли пацієнтам не виходить допомогти, але ми їх професійно ведемо і далі спрямовуємо до вузькопрофільних спеціалістів. Але все ж таки більшість наших підопічних отримують дуже якісну допомогу та, як показує практика, виходять, по-перше, на своїх двох, та з посмішкою і великою подякою кожному фахівцю.

– Як до Вас потрапляють люди?

– До нас можна потрапити  за направленням сімейного лікаря або якогось вузькопрофільного спеціаліста. Можна прийти на консультацію, скажімо так для того, щоб лікар зрозумів, чи це наш профіль, чи потрібні обстеження, консультації інших спеціалістів, щоб спочатку зняти якесь загострення. А потім вже по цьому ланцюжку пацієнти переходять до нас відповідно на реабілітацію.

– Я здивувалася, читаючи в холі Центру оголошення, що у Вас всі послуги надаються безоплатно, так?

– Так, все безоплатне, реабілітаційна допомога повністю покривається так званими пакетами Національної служби здоров’я України.

– І ви всі пакети на всі види маєте?

– Так, у нас є як амбулаторна реабілітація, так і стаціонарна реабілітація. Маємо повноцінний стаціонар з ліжками, є місце де пацієнти можуть прийняти гігієнічні процедури, місця для прийому їжі, тобто повністю звичайний стаціонар.

–  Що найважче у Вашій роботі? Спілкування з хворими чи з його ріднею, супротив виконанню ваших настанов з боку пацієнта?

– Мабуть, найважчими є суто психологічні моменти, адже далеко не кожен пацієнт може після того чи іншого захворювання змиритись зі своїм фізичним станом. Тобто, коли ще два тижні тому він ходив на роботу,  займався спортом, жив повноцінним життям, а зараз він, наприклад, став раптом у чомусь тимчасово, наголошую тимчасово, обмеженим, йому дуже важко пояснити, що це саме тимчасово.

Буває, що  пацієнтів дуже важко, як то кажуть, гальмувати. Тобто, людина хоче дуже швидко відновитись і це інколи йде не на користь пацієнту. Оце іноді важкувато – знайти спільну мову, одночасно поєднати роботу з емпатією, з порозумінням, щоб отримати ефективний результат.

А щодо спротиву настановам реабілітолога, я навіть скажу, що саме слово «спротив» чую дуже рідко. У роботі практично не зустрічаю, Може виникати якесь непорозуміння, але воно тимчасове. Воно дуже тимчасове, коли пацієнт бачить перші результати, те, яким чином вони були досягнуті, тоді  він  більш прислухається до фахівця, зʼявляється більше довіри.

– Чи є у вас мрія якась, і професійна, і суто людська?

– Щодо професійної  мрії, то хотілося б, щоб люди прислухались до свого тіла, до тривожних дзвіночків, щоб вони не відкладали в дальню шухлядку якісь моменти. Здоров’я це перше, що в нас є. Щось потурбувало — краще звернутись до фахівця. Якщо казати про реабілітацію, реабілітація повинна бути ранньою. І так само з кожним фахом, з кожним напрямом медицини. Нічого не відкладати на потім, займатись своїм здоров’ям тут і зараз. Тому що інакше це може мати дуже погані наслідки.

Скажімо так, звичайний біль у спині. Може здаватись, що «воно саме пройде». Ну, в нас такий менталітет. А воно не проходить. І тут треба швидко й ретельно розібратись, в чому причина, бо проблема з часом буде накатуватися сніговою кулею. І  чим далі, тим  важче хворобу лікувати та тим лікування буде довше.  Тобто, відчуваєте  якийсь дискомфорт — одразу бажано до фахівця.

А головна моя мрія, – як у нас усіх зараз – щоб ця клята війна закінчилась, щоб якнайшвидше всі повернулись  до нормального життя, щоб ми до нормального почали звикати вже, щоб настав справедливий мир для нас, для нашої країни. А до відновлення ми готові.

Розмовляла Ірина Уварова.