Теренкур – не просто кардіофітнес, а відновлення координації рухів та задоволення для серця
Автор: Валентин Фіголь.
Теренкур може бути інструментом самозцілення, якщо додати в прогулянку трохи творчості. Прогулянка – це користь, яка не потребує особливих витрат і доступна кожному, переконаний автор.
Вже декілька десятків років автор є послідовним прихильником теренкуру – прогулянок з елементами самооздоровлення. Слово «теренкур» в цьому значенні вживав Ярослав Корчевський, один з міських голів Кам’янського. Теренкуром також називали прогулянки пацієнтів і в госпіталі Вінниці.
За цей час автор чимало розпитував фахівців – медиків, спортсменів, військових, мандрівників, психологів та езотериків, читав спеціальну літературу, практикував теренкур в різних умовах і режимах. Писав про користь від теренкуру в ЗМІ кілька разів.
Отже, має підстави для власного погляду на теренкур як інструмент самозцілення. Фахівці не дадуть збрехати. До того ж фахівцям автор планує ще надати слово задля популяризації теренкуру як корисного заняття.
Людина еволюційно влаштована так, щоб ходити на двох ногах і мати вільні для хапання руки. Вчені навіть називали людину «гомо еректус», тобто «людина прямоходяча». Якщо ходити багато, то доведеться навчитись робити це ефективно – з мінімальними витратами енергії та максимальним ефектом. Всі тварини еволюційно оптимізують динаміку пересування і все життя тримають себе в притомній формі, просто гуляючи і харчуючись дорогою.
На прогулянці ти гуляєш. Можна рахувати кроки чи удари серця. Можна роздивлятись довкола, безплатно та бездумно споживаючи пейзаж.
Головне – можна не думати ні про що, окрім поточного моменту. Є тільки ти й рух в приємному ритмі. Прогулянка не має мети, окрім самої прогулянки. Ти ні з ким не змагаєшся – просто гуляєш.
Поки мозок відпочиває – тіло працює. В приємному ритмі.
Очі, оглядаючи пейзаж, роблять гімнастику. Поки голова повертається туди-сюди, працюють м’язи та зв’язки шиї та плечей. Вирівнюється постава: підіймається обличчя, опускаються плечі, розгинається спина. Адже ходити скоцюрбленим незручно!
Коли ми вирівняли поставу – хочеться вдихнути глибше та повільніше. Енергійна хода провокує вентиляцію легень: організм отримує більше кисню, причому кисень розподіляється між органами, яким його не вистачає при малорухливому способі життя.
Теренкур – задоволення для серця, якому корисні помірні, але регулярні навантаження. Можна підібрати такий темп прогулянки, який відповідає запиту. Хочеш більше навантаження – йди швидше або через байраки. Залежно від інтенсивності, теренкур спалює 200-500 кілокалорій енергії за годину.
Під час ходи працюють практично всі м’язи та суглоби. Навіть ті, які в спортивній залі досить важко задіяти. Складна координація рухів при ході, особливо на нерівній місцевості з перешкодами, задіє міофасціальну систему тіла як одне гармонійне ціле. Маємо не просто кардіофітнес, а відновлення координації рухів.
Якщо на прогулянці не вистачає навантаження на руки, можна їх чимось зайняти – від ціпка до пари пластикових пляшок з водою або палиць для скандинавської ходи…
До того ж гуляти можна практично безкоштовно – аби було де. Людина, якій подобається гуляти, знайде маршрут. Або створить. І це ще одна користь від теренкуру: може з’явитись бажання щось змінити в довкіллі – аби було де гуляти з приємністю.