Весняні клопоти: десь обрізають величезні старі дерева, десь милуються кімнатними фіалками.

Обрізка дерев у Кам’янському – процес важкий та болючий. То не ріжуть там, де треба. То ріжуть, та не там. Або не так. Чимало дерев у місті всохло в результаті обрізки, ще багато старих та хворих засихають і без обрізки.

Автор: Валентин Фіголь.

І радіють, і сварять

Процес масової обрізки дерев супроводжується інцидентами з самого початку. Автору доволі часто випадало бути глядачем досить емоційних сутичок обрізальників з місцевими мешканцями та екоактивістами. Чув, як підрядники «Зеленбуду» знущались над жінкою-активістом. Чув, як доросла жінка проклинала обрізальників та їхніх дітей.

Але сьогодні на вулиці Воробйова людей з бензопилами зустрічали радо. Тут люди чимало потерпали від падіння гілок старих дерев на будинки, авто та електродроти. За останні 2 роки вони тричі по кілька діб сиділи без електроенергії через обриви дротів падаючими гілками дерев. Дерева в цьому районі, здебільшого, посаджені на початку 50-х років минулого сторіччя, більшість з них вже віджили свій вік і помирають, як годиться деревам – стоячи. Останні організовані посадки зелених насаджень в цьому районі проводились у середині 80-х років. Всі молоді дерева на «горплощадке» посаджені мешканцями на свій розсуд.

«Як обріжуть старі дерева, то можна буде посадити молоді», — кажуть місцеві. Біля кожного з тутешніх 3-поверхових будинків на десяток-півтора квартир – свої саморобні палісадники та садочки. Тому люди задоволені, що дерева поріжуть на самому початку весни – потім можна буде зайнятись «городами». «Затінку стане менше… — зітхають бабусі, звиклі до прохолоди у затінених здоровенними акаціями та тополями дворах. – Зате в хаті буде світліше!»

«Я дивилась, як дерево хитається, на якій височині працюють хлопці – і серце завмирало!» – ділиться враженнями молода жінка. Різати, дійсно, доводилось дерева височиною більше 2 десятків метрів. До того ж під гілками на висоті половини польоту – лінія електромережі. Звичайно, струм вимкнули, але ж гілки такого розміру в цих місцях і дроти обривали, і стовпи ламали. Тому гілки обрізали невеликими шматками, які все ж гупали об землю так, що здригались шибки.

Роботи з обрізання дерев в цьому році тут почались ще на минулому тижні. Рештки попиляних дерев утилізуються в кілька етапів. Найгрубші шматки вивозять одразу по обрізці ті ж робітники. Надвечір або вранці наступного дня з’являються якісь люди на вантажному мікроавтобусі чи легковому авто з причепом і вивозять гілки середньої товщини – завгрубшки з людську руку, скажімо. Через 2-3 дні приїжджають робітники з вантажівкою і забирають верхівки гілок. «Цього року вивезли все, а раніше могло і до літа валятись гілля!» — дивуються люди.

Результатом мешканці начебто задоволені. «Ще не звикли, — зізнаються. – Виросли разом з цими деревами, звикли до них. Тепер так дивно все виглядає…» «А я пам’ятаю, як тут все було майже отаке голе!» — вихоплюється зі спогадами ровесниця двадцятиметрової тополі, що накриває кроною весь двір. Вона прожила в цьому районі ще з тих часів, коли дерева були молоді. «Посаджу акацію та бузок, — ділиться планами на весну корінна мешканка «горплощадки». – Хоч і навряд чи доживу, аби в затінку посидіти».

Фіалковий вернісаж

Виставка фіалок працює в центральній бібліотеці Кам’янського. «Тут нема двох однакових чи бодай схожих, — коментує експозицію біолог Андрій Енбулатов. – Кожна квітка – жива істота з характерними рисами, характером та долею, своєю історією». На виставці представлені фіалки від селекціонерів зі всього світу, розповіла Раїса Іванівна, автор виставки.

Фіалки, виставлені тут, можна придбати. Ці квіти полюбляють кімнатну температуру, вологий грунт та вологе повітря, живуть багато років. Найстарша відома фіалка живе 83 роки, нагадала Раїса Іванівна.