Візерунки на воді, або про перспективи розвитку туризму в Кам’янському

Туризм – це не тільки розвага, а і спорт, і розвиток особистості, і виховання відповідальних громадян. Це якщо сприймати туризм не як хобі, а як роботу, наголошує Дмитро Котов, молодий директор еколого-туристичного центру «Горицвіт», майстер спорту і досвідчений тренер з водного туризму.

Автор: Валентин Фіголь.

Рвучкий холодний вітер не став на заваді тренуванню юних вихованців секції водного туризму. Туристи-спортсмени зібрались на плавбазі ДЮСШ-1 в «пенсійній» затоці Дніпра.

Туризм виховує самостійність та відповідальність. Хлопці та дівчата шкільного віку самі лаштують собі катамарани та байдарки для виходу на холодну березневу воду. Щось зробиш не так – можеш несподівано скупатись, а в умовах змагань, особливо на «дикій воді», це загрожує травмою не лише необережному, а й колегам по команді. «Вода не жартує», — нагадує Д. Котов.

Туризм вчить працювати в колективі на спільний результат. Рух катамарана, особливо складні віражі слалому, вимагає ідеальної злагодженості дій всіх членів команди. «Що за зайві рухи? Це у вас поворот чи паніка?» — повертає до реальності тренер Котов юних спортсменів. Дітей можна зрозуміти – весняний сонячний день на відкритій воді надихає до пустощів. Тим паче, коли такий приклад подає маламут тренера Мишко – пес-підліток, уважний і обережний з людьми, незважаючи на юний вік. «У нього на все своя точка зору, — розповідає про вихованця тренер. – Іноді він намагається мене в чомусь переконати: досить спати, відірвись від гаджета і пограйся зі мною…»

«Я не впевнений, що моя команда з обладнанням доїдуть поїздом, як ми їздили свого часу, — ділиться проблемами новий директор «Горицвіту». – Просто не встигнуть завантажити чи розвантажити за хвилину… Я не можу ризикувати». Це теж – про відповідальність, самостійність та командну активність.

Тому, щоб відправити команду на чемпіонат України, що відбудеться 12 квітня в Західній Україні, треба наймати автобус – 20 тисяч гривень, ворушить шапочкою на голові посадовець-початківець. Коли ти просто тренер, можна шукати меценатів де хочеш…

Адже безжальна не лише вода, а й реалії матеріального світу. Катамаран коштує приблизно півтори тисячі доларів, весло — від півтори тисячі гривень. «У мене є туристи, які приходять іноді для розваги – систематично не займаються, в команду їх не поставиш», — розповідає про кадрові нюанси тренер Котов. «Це тому, що приходять на готове. Якби їх батьки купували ті катамарани, то батьки б сказали: чого це ти вдома сидиш, а на твоєму катамарані хтось катається?..» — сміється досвідчений тренер.

«Як вид спорту водний туризм не надто популярний, — визнає Дмитро. – Дуже все залежить від ресурсів: база, видатки на обладнання, оплата праці тренерів та персоналу, витрати на змагання та збори… Щоб привабити спонсорів з ресурсами, потрібен модний вид спорту. А тут глядачам треба виходити на берег або й бігти вздовж берега, щоб побачити змагання!..»

Щоб вижити в реаліях матеріального світу, туризм має розвиватись комплексно: хто хоче – надривається, витинаючись на «дикій воді» на чемпіонатах. Хто воліє – спроквола мандрує, підтримуючи тіло в гарному тонусі та милуючись краєвидами, вивчаючи природу та історію рідного краю. Такі погляди на розвиток туризму в нашому місті підтримує молодий директор «Горицвіту» Дмитро Котов. Адже прогулянка завжди вважалась ефективною фізкультурою, нагадує майстер спорту. А вода, хоч і не жартує, але й не обіцяє зайвого.