Не довіряючи власному тілу, люди змушені вірити чужим словам

Автор: Валентин Фіголь.

«Зверніть увагу: люди останнім часом стали частіше обніматись, не соромлячись свідків – на вулиці, в громадських місцях, в транспорті, — відзначила днями Наталія Вінець, клінічний психолог з Дніпра. – Це тому, що люди стали відчувати гостру нестачу тілесних відчуттів, і це їх гнітить. Бо людина, розлучена з власним тілом, почувається дуже самотньою».

«Юрбою одинаків» сучасне суспільство називала ще кілька років тому Зоя Блонська, завідувач відділення неврозів психіатричної лікарні Кам’янського. Люди закриваються у власних емоційно-інформаційних капсулах, створених сучасними засобами масової комунікації – і втрачають здатність до спілкування віч-на-віч, особливо без слів.

Безсловесні, невербальні контакти через дотик – це перші враження, які отримує від життя новонароджений. Дитина ще не розуміє слів, але відчуває дотики і розділяє тілесні відчуття на приємні та неприємні.

З дітей, яких недостатньо обіймали, виростають дорослі, якими легко маніпулювати – так вважає Ллойд Демоз, психіатр з США.

Людина, яку недообнімали в дитинстві, не має достатнього досвіду тілесних контактів, у неї недорозвинена чуттєвість, вона погано орієнтується в тому, що таке комфортний стан без словесного опису та оцінки, Людина не звикла довіряти своїм тілесним відчуттям – а саме з них починається палітра почуттів. Тому така людина залежна від чужих описів «зони комфорту»: вона чекає, поки хтось авторитетний напише в соцмережі «Ти крутий!», щоб відчути задоволення. Без схвалення свого інформаційного середовища ми відчуваємо себе самотніми, всіма забутими невдахами. Прагнучи отримати задоволення від вербального (словесного) підтвердження свого статусу «успішний, реалізований», людина ще далі відходить від природної здатності отримувати насолоду від тілесних відчуттів. «Лайки» чужих людей (чи роботів) сьогодні приємніші за пестощі весняного сонечка та вітерцю, пахощі квітів чи волосся коханої. Не вміючи довіряти власному тілу, люди змушені вірити словам…

Люди відчувають, що лінгвістичні ігри в інформаційному просторі позбавляють їх мовчазних радощів безсловесного спілкування, нагадує Олександр Бондаренко, професор психології. Тому останнім часом стали набувати популярності різні розваги, що передбачають тілесні контакти. Наприклад, в моду повертаються парні танці – з’явились так звані соціальні танці, придумані як своєрідна контактна психотерапія. Все більш популярною стає «парна йога», ширше практикуються різні трюки тім-білдінгу: контактні ігри колег, вправи «ти падаєш – я підтримую». Дорослі дядьки при зустрічі обнімаються, а іноді навіть цілуються, навіть не вкладаючи в це сексуального підтексту.

Це не дивно, адже людський мозок і шкіра походять з одного зародкового компонента – ектодерми. Тому шкіра лишається могутнім джерелом інформації про довколишній світ.

Арт-терапія – теж спроба через мистецтво дістатись до забутої сфери відчуттів та почуттів. Фахівці кажуть, що відчуття – це безпосередня реакція організму на подразник, а почуття – це інтелектуальна інтерпретація реакції. Наприклад, «холодно» і «мокро» — це відчуття, а «сумно» чи «жахливо» — почуття, які можуть виникати при аналізі відчуттів.

Недосвідченість сучасної людини в царині відчуттів і підсвідомий потяг до них широко використовують у практиці різних маніпулятивних технологій на кшталт НЛП чи пікапу. Технологи вчать використовувати дотики для встановлення контролю над співрозмовником. Людині можуть бути приємні ці дотики, і вона починає симпатизувати і довіряти маніпулятору. Або людина не може сформулювати свої почуття щодо відчуття дотику – тоді вона розгублена, і цим також скористається маніпулятор для контролю за жертвою. Поплескування по плечу – дотик схвалення, прогладжування по руці чи голові – підбадьорення…

Людина, яка не має дитячого досвіду пестощів, не здатна оцінити емоційний фон дотиків, їх щирість. Адже ті самі погладжування та поплескування насправді можуть означати лише оцінку маніпулятора: «молодець, ти робиш так, як мені треба».

Прокинутись для відчуттів ніколи не пізно, нагадує психолог Н. Вінець. Доросла людина може заново пізнавати світ дотиків та тілесних відчуттів. Але для цього треба бути тілесно присутнім в поточному моменті – прислухатись до відчуттів, вчитись розшифровувати сигнали свого тіла.

«Спробуйте простий тест, — рекомендує пані Наталія. – Обніміть кохану людину, дитину, або віддайтесь у руки досвідченого масажиста. Погладьте кота. Занурте руки в потік живої води… Влаштуйте собі приємний тілесний контакт І уявіть, скільки треба отримати «лайків», щоб було так само приємно. Можете бути здивовані результатом…»