Ями-пастки у дворах Кам’янського на згадку про хазяйновитість предків

Покинуті погреби в останні десятиліття стали джерелом загрози для мешканців правобережної частини Кам’янського і зайвим клопотом для міського самоврядування.

Автор:Валентин Фіголь.

Погреби у вигляді ями з лядою – явище, характерне для Кам’янського: в такій кількості їх нема, певно, більше ніде в Україні. В 70-ті роки минулого століття гості з Россії чи Білорусії не розуміли, що це за споруди бовваніють в кожному дворі. Висловлювалась навіть версія, що це родинні бомбосховища.

Погреби в Дніпродзержинську копали ще з 30-х років – з тих часів, коли будівельники та робітники заводів самотужки копали собі землянки та жили в них. В погребах зберігали продукти харчування – перш за все, овочі, які заготовляли на зиму. Ще в ямах тримали свійських тварин. Наприклад, свиней. Садовили мале порося, а через 9 місяців витягали на мотузках дорослу тварину. Зазвичай, ця процедура супроводжувалась відчайдушним вереском приреченої свині, чутним на весь район. Жили в ямах і кролі: вони викопували собі нори в стінах погреба і мешкали там. «Заглянеш в погреб – порожньо, — згадує ями у дворах по вулиці Республіканській 78-річний Павло Єфремович. – А кинеш туди якоїсь зелені – трави, капустяного листя, бадилля з буряка або моркви, і вмить з дірок у стінах вискакує кілька кролів і накидаються на їжу».

Пізніше, після 60-х років, погреби використовувались лише для заготовлених про запас овочів та домашньої консервації. Середня родина дніпродзержинців з 3-4 осіб могла засипати в погреб на зберігання 200-300 кілограмів картоплі, сотню банок консервованих соків, салатів, овочів, варення та інших смаколиків. Саморобні консерви були предметом гордощів господарки і ознакою матеріального благополуччя родини.

Погреби споруджувались незаконно, методом самозабудови. Люди копали, де вважали зручним. Незаконність погребів потім стала багатогранною проблемою. В 90-ті роки почастішали крадіжки з погребів. Спочатку крали консервацію – здебільшого, на закуску, але іноді і на продаж на базарі. Потім почали красти металеві драбини, ляди, замки, а згодом розбирати самі погреби. Міліція вкрай неохоче приймала заяву про чергове розорення незаконно спорудженого погреба…

Погреб дніпродзержинця – це унікальний шедевр архаїчної забудови. Дехто з власників обмуровував ями зсередини цеглою чи бетоном, укріплював вхід металоконструкціями. «Коли в 86-му прорвало теплотрасу, то затопило наш погреб, — згадує старенька мешканка «горплощадки» (район вулиць Долматова, Воробйова, Сагайдачного). – Під завалом, окрім консервації, залишились підпорки з нержавіючої сталі. Ех, не знають про це нинішні металісти!.. (так в нашому місті з 90-х років називають крадіїв металовиробів – прим. «Пильний погляд»)».

З монументальністю цих споруд мали клопіт комунальники, як років 10 тому прокладали новий каналізаційний колектор в районі зупинки трамваю №2 «5-й Жовтневий провулок». Тоді, копаючи канаву для трубопроводу, робітники на кілька днів затримувались, щоб розбити черговий підземний бункер. А ще доводилось конфліктувати з власниками погребів!..

Конфлікти через погреби трапляються і зараз. Лише торік стався інцидент, коли мешканці будинку 10 по вулиці Г. Романової, займаючись благоустроєм двору, зруйнували погреб сусідів.

З початку століття актуальність погребів почала падати. Молоді дніпродзержинці перестали заготовляти на зиму стільки продуктів – і в підземних сховищах пропала потреба. Забуті власниками, вони ставали здобиччю «металістів» і перетворювались на глибокі ями на прибудинкових територіях. Якось на Соцмісті в такому покинутому погребі знайшли труп місцевого мешканця, який там сховав вбивця. Схожу спробу заховати тіло вбитого хлопчика здійснило років 12 тому молоде подружжя біля залізничного вокзалу. Нещодавно мешканці вулиці Матросова попередили спробу сусідів поховати в ямі з-під погреба померлу бабусю… Ніхто не скаже, скільки зниклих безвісти та не знайдених домашніх тварин чи людей лежить у цих ямах-пастках.

Порожні ями у дворах люди одразу почали використовувати для викидання сміття – переважно, будівельного. Двірники охоче сипали в покинуті погреби опале листя. Місцеві екологи попереджали ще років 15 тому, що це може спричинити отруєння грунту та грунтових вод продуктами розкладу сміття, але процес триває й досі.

Торік міське самоврядування вирішило закопати покинуті погреби за рахунок міського бюджету. На це було виділено 2 мільйони гривень. Роботи ось вже другий рік проводить приватне підприємство «Днепровская домостроительная компания» — підрядник департаменту ЖКГ.

Грунт для засипання ям підрядники брали в тих місцях, де проводились земляні роботи, розповів Михайло Скриннік, директор підрядного підприємства. Наприклад, використовували грунт, який виймали з замулених канав дренажної системи зливової каналізації.

Процес ліквідації пасток не скрізь проходить спокійно. Десь мешканці невдоволені виглядом території після того, як у дворі поїздила самоскид та бульдозер. На вулиці Ціолковській, наприклад, на тому тижні злива розмила кілька свіжозасипаних ям, і глинистий мул розтікся по проїжджій частині внутрішньоквартальної дороги біля будинку 157. «Це ж грязюка висохне, і ми ціле літо будемо дихати пилюкою!» — ремствують мешканці будинку. Але в цілому люди позитивно оцінюють зникнення небезпечних ям біля будинків: адже завжди існує небезпека, що в покинутий погреб впаде людина чи тварина.