Хлопці з Кам’янського освоюють небо

Мріяти про польоти, мабуть, природньо для багатьох людей. Але наблизити свою мрію до того, щоб самому майструвати та запускати в небо літаки можуть одиниці. Такі практичні мрійники збираються в секції спортивного авіамоделювання. Вихованці гуртка, розважаючись, вчаться майструвати складні технічні прилади і набувають майстерності, яка може стати справою життя.

Автор: Валентин Фіголь.

«Мабуть, мені повезло! — сміючись, пояснює Ігор Білоногов, керівник авіамодельного гуртка на базі загальноосвітньої школи 30, свою здатність поєднати роботу з хоббі. — А якщо серйозно, то я до цього йшов все життя».

Гурток спортивного авіамоделювання працює від міського клубу юних техніків. Сюди приходять трохи більше, як півсотні школярів: наймолодшому з вихованців 9 років.

Більшість підлітків займаються авіамоделюванням 1-2 роки, але дехто вже досяг значних спортивних результатів. Давид Помятун, найстарший за віком та досвідом з юних авіамоделістів, в червні виборов 1 місце в категорії «швидкісна модель» на етапі Чемпіонату світу в Харкові. Він та ще Ілля Шумейко отримали запрошення в збірну області в розділі «пілотажних моделей». Ілля з Давидом стали призерами на відкритій першості Харківської області. «Харківська школа авіамоделювання — краща ще з радянських часів, — пояснює тренер. — Авіаційні моделі з усього світу літають на харківських моторах».

«Можна самому придумати літак і зробити його власноруч, а потім запустити в небо і побачити, як він літає», — ось що привернуло до авіамоделювання восьмикласника Іллю Шумейко. Хлопцям, які приходять до гуртка навіть в канікули, подобається працювати з технікою. Адже авіаційна модель — це маленький, але дуже точний та складний прилад. Його треба розрахувати, накреслити, потім втілити свої розрахунки в матеріалах… І ще керувати польотом моделі! Звичайно, це потребує неабиякої зосередженості та наполегливості.

Шлях авіамоделіста починається, зазвичай, з виготовлення маленьких кількаграмових планерів. Планер теж має літати, і то неабияк: проводяться навіть змагання планерів, де оцінюється дальність а час польоту — отже, важить як вміле виготовлення моделі, так і майстерність запуску.

Здебільшого авіамоделісти діляться на конструкторів та пілотів, розповідає керівник гуртка. Декому більше подобається майструвати літаки, комусь — запускати.

«Чудово, що хлопці захоплено займаються улюбленою справою, — коментує дії практичних мрійників Ігор Білоногов. — Не менш важливо, що вони отримують навички відповідальної роботи з інструментами й технікою. В досвідченого моделіста — готова професія в руках, і вміння щось зробити самому від ідеї до робочої моделі стане в пригоді у дорослому житті».

Практичний досвід вихованців гуртка — вміння зробити щось з нічого. Адже моделістам доводиться викручуватись з вічного дефіциту матеріалів та обладнання. Тут стає в пригоді досвід Ігора — він учитель праці в школі. Звичайно, не можна не згадати меценатів, які допомагають матеріально. Тренер насамперед згадує підприємця Макса Сайгаченка, який давно допомагає моделістам технікою та іншими ресурсами. Неабияку технічну підтримку надає Фонд «Мироздание» з Дніпра.

«Ще не знаю, чим би хотів займатись, як стану дорослим, — зізнається перспективний моделіст Ілля Шумейко. — Але я вже впевнений, що зможу розібратись з будь-якою технікою».

Отже, робота гуртка має ще профорієнтаційний аспект: хтось із вихованців може захотіти пов’язати своє життя з небом та авіацією. Хтось сам стане вихователем майбутніх авіаконструкторів та пілотів — як тренер Ігор Білоногов чи його вчитель Анатолій Воронцов.