Як зробити перші шкільні враження менш травматичними

Саме перші шкільні враження формують ставлення маленької людини до навчання і взагалі «дорослого життя». Якщо відразу не допомогти першокласникові адаптуватися до шкільних навантажень, навчання може перетворитися на тортури, застерігав дорослих більше трьох десятків років тому радянський психіатр, психолог та письменник Володимир Леві. Його зауваження та рекомендації автору доводилось багато разів чути від сучасних фахівців.

Автор: Валентин Фіголь

Перші небезпеки

У школі діти, як правило, вперше стикаються з поняттями «відповідальність», «обов’язок» і «дисципліна». Там доводиться робити не тільки те, що хочеться, але і те, що велять чужі дорослі. А чужі – це джерело небезпеки, як навчали батьки.

Школа — це нове незвичне навантаження. Адаптація дитячого організму до неї може займати від пари перших місяців до півроку. Перше, на що слід звернути увагу батькам — ознаки підвищеної стомлюваності: дитина ніби сонна або роздратована і незадоволена, апетит поганий… Фахівці називають реакцію дитячого організму на нові навантаження фізіологічної бурею.

Навчання з його «треба» і «не можна» — це насильство і стрес. Школяр може почати чинити опір по-дитячому: вередувати, відмовлятися ходити в школу. Причому діти можуть, розповідаючи про шкільні труднощі, прикрашати і придумувати. А можуть так «придумати» собі хворобу, що й справді хворіють. Стрес вдаряє в найслабше місце. Часті скарги на головний біль — вірна ознака перевтоми, психічного виснаження.

Для «домашніх» дітей проблемою може стати необхідність спілкуватися і домовлятися з іншими школярами. В дитячому колективі є конкуренція: хто сильніший, в кого телефон дорожчий, на якій машині привозять до школи…

Дорослі помилки

Батьки зазвичай хочуть, щоб їхнє чадо було успішним. Тому і в школі з перших кроків чекають хороших оцінок і похвали педагогів. І раптом — капризи, неуспішність, зауваження… Слід пам’ятати: розвиток починається зі спокою, а «афект пригнічує інтелект». Якщо школа стає зоною страху і конфліктів, малюкові не до навчання. У такій ситуації дитина буде ховатися або битися, а не засвоювати шкільну програму. І змусити не завжди вийде: протест може накопичуватися в дитячій психіці, поки не знайде собі підходящого виходу у вигляді хвороби, істерики, неуспішності.

Батькам слід пам’ятати: насильство може привести до того, що сам процес навчання стане для маленького учня противний.
Звичайна помилка дорослих — невгамовна критика. Дорослі критикують дії вчителя, підриваючи його авторитет в очах першокласника. А вчитель — друга за значимістю, після батька, доросла людина для дитини. Якщо вдома малюкові говорять одне, а в школі — інше, невідомо ще, кого буде поважати і слухати зростаюча людина.

Небезпечно критикувати дитину при сторонніх, в тому числі дітях. Кожна людина прагне бути успішним, і публічний акцент на недоліки — це боляче. Уникати болю можна по-різному: хтось намагається все робити бездоганно, а хтось вчиться ховати свої огріхи…

Часто батьки відразу відправляють малюка до школи і спортивну секцію, причому починають вимагати високих досягнень всюди. Дорослі схильні забувати, що дитина, проживає своє життя, а не реалізує очікування і мрії батьків. І нічого з перших самостійних кроків прищеплювати йому комплекс невдахи просто тому, що тато з мамою мріють про вундеркінда або хочуть виростити генерала, яким був дідусь.

Для адаптації до шкільних навантажень корисно дотримуватися режиму дня. Після школи необхідні прогулянка, ігри. Дитині треба відпочивати повноцінно, спати не менше 10 годин на добу.

Добре, коли процес навчання супроводжується спокійним, доброзичливим ставленням дорослих. Тоді у першокласника формується позитивний образ школи.

Спокійна співпраця

Критикувати помилки необхідно, але акуратно. Наприклад, краще порівнювати не з чужими успіхами, а з досягненнями дитини в інших сферах: «Дивись, ти ж не вмів шнурки зав’язувати, а тепер вмієш. Ось так і писати навчишся!»

Діти часто орієнтуються більш на емоції, ніж на інформацію. Навіть «правильні» речі, подані у вигляді істерики, можуть бути не сприйняті, а відкинуті через негативне емоційне забарвлення.

Дуже важливо те, як батьки спілкуються з учителем. Дитина вчиться, беручи приклад з дорослих. Якщо батьки влаштовують в школі скандал — діти теж вчаться «брати своє горлом». І переносять цей досвід на спілкування з вчителями, батьками та іншими дітьми.

Навіщо виконувати вимоги дорослого і домовлятися з сусідом по парті, якщо досить «відгавкатись» від першого і «наїхати» на другого? Виявляти нетерпіння в будь-якій ситуації, пов’язаної з дітьми, небезпечно: дитина теж захоче вирішувати будь-яке завдання «з наскоку», а при перших невдачах буде скисати й кидати розпочату справу.

Так що терпіння і труд — доля не тільки школярів, а й їхніх батьків. «Батьківська праця близька зусиллям садівника. Якщо створювати сприятливі умови — сад буде рости і цвісти, а якщо тягнути рослини або розкопувати і заглядати, що там — швидше за все, насадження будуть загублені», — нагадувала торік дорослим психолог ресурсно-інклюзивного центру «Сузір’я» (тоді ще єдиного в місті) Вікторія Мунтян.