Чому може навчити історія політичних репресій мешканців Кам’янського
Жертви політичних репресій, день пам’яті яких відзначався в Україні вчора, 17 травня, – це нагадування про соціальний феномен: репресії завжди проводились для народу, іменем народу, за схваленням народу. Репресії також нагадують нам, що в історії людства багато чого повторюється.
Автор: Валентин Фіголь.
Картинка з дитинства, як ілюстрація до теми політичних репресій. Дніпропетровщина, 70-ті роки 20 сторіччя. На сільському цвинтарі під час «гробків» сидять на могилі двоє підстаркуватих кузенів. Один в 30-ті роки гнив у сибірському таборі, другий – служив у сільській раді та виписував землякам «путівки до Сибіру». Той, хто сидів, закидає кузенові: «Такі, як ти, людей нищили!» А колишній держслужбовець у відповідь: «А як з вами треба було, га?..» Замовкли діди, похнюпились, налили по чарці – і зам’яли слизьку тему.
Політичні репресії – помітна сторінка в історії нашого міста. Де в чому ми навіть були новаторами в цьому питанні. Так, в 1925 році в Кам’янському відбувся судовий процес над групою працівників Дніпровського металургійного заводу. Їх звинувачували в діяльності на шкоду радянській соціалістичній економіці. Було засуджено до різних термінів покарання 8 службовців заводу. Трьох «головних ворогів» – головного інженера заводу та двох бухгалтерів, від розстрілу врятувало лише пом’якшення вироку.
Процес над металургами був чи не першим в СРСР серед подібних. Деякі історики вважають, що Кам’янське було своєрідним полігоном для відпрацювання нових репресивних методів керування народом.
І в подальшому історія політичних переслідувань та процесів в Кам’янському наочно свідчить: репресії – це м’ясорубка, яка байдуже змеле і кавалки м’яса, і пальці кухаря.
Наприклад, в 1937 році в СРСР були утворені так звані «Особливі трійці» – орган винесення вироків без суду. До першої з таких «трійць» в Дніпропетровській області входив облпрокурор Макар Цвік. Всього через півтора року його самого звинуватили в контрреволюційній діяльності та розстріляли.
До речі, особливі трійці придумав народний комісар внутрішніх справ Єжов, якого самого розстріляли скоро як ворога народу.
В Дніпродзержинську, за даними книги історика Олександра Слоневського «Судові процеси та злочинність в Дніпродзержинську-Камянському», за 1937-38 роки було засуджено за «антинародну активність» півтори тисячі людей, з яких 1139 – розстріляні. Для порівняння: німці за час окупації міста вбили 1069 дніпродзержинців.
Всього в нашому місті радянською владою було репресовано з політичних мотивів 2,5 тисячі осіб.
Репресії, якщо вірити словникам – це примус, форма насильства над особою. Політика, як її визначав ще античний філософ Арістотель – дії по керуванню державою. Тобто, політичні репресії – це насильницькі дії в процесі керування державою.
Насильство – один з інструментів керування, це добре знають пастирі: іноді, щоб паства рухалась в потрібному напрямку, доводиться цвьохнути батогом не лише в повітрі, а і комусь ледачому чи непокірному по спині.
З давніх часів люди примушували одне одного: віддати здобич чи самицю, поступитись територією чи переконаннями. Репресії супроводжували всю історію людства. Якщо спробувати нашвидку підсумувати досвід політичних репресій з часів примусового переселення народів володарями древніх Ассірії та Вавілону, можна побачити кілька характерних особливостей, які не змінюються, не залежно від епохи.
- Репресії завжди обґрунтовувались «благом народу». Мовляв, треба знищити кілька людей, які заважають решті жити краще.
- Репресії відбувались іменем народу. «Громада присудила» – отже, ніхто персонально не несе відповідальності за смерть та страждання конкретних людей.
- Репресії схвалювались більшістю людей. Аякже – це ж вони, вороги, винні в тому, що народ живе кепсько!
Звичайно, репресії проводять силові органи державної влади. Арештовують, катують та розстрілюють завжди конкретні люди за наказом конкретних людей. І конкретні люди розповідають народу, що так і треба для народного добра. А народ – це теж конкретні люди, які вірять в те, що для їхнього щастя треба когось вбити чи розорити.
Людям, судячи з історичних прикладів та модних гасел в стилі «хтось прийде – порядок наведе», подобаються репресії. Бо приємно, коли в твоїх негараздах винен не ти, а якісь вороги. Приємно, що ось зараз їх розстріляють – і ми зітхнемо полегшено і заживемо ліпше. І хочеться вірити, що під час наступного оберту м’ясорубки в ній не буде твоїх пальців.
