Згортання науки – дорога до бідності

Вже другий рік з кожної праски нас переконують, що діджиталізація та держава у смартфоні – це ледь не феноменальний прорив України у світле майбутнє. Часом може скластися враження, що усі ці смартфони, гіперлупи та інші чудасії і є майбутнє країни, побудоване на сучасних наукових технологіях та інноваціях. Однак, навіть Державна статистика свідчить, що наука в Україні щороку втрачає свої позиції: зменшується частка інновацій у ВВП, скорочується кількість вчених, доля інноваційної продукції стає незначною у загальних обсягах промисловості. Тож не дивно, що попри гучні урядові декларації наша держава далека від виконання своїх міжнародних зобов’язань за програмою ООН щодо «Цілей сталого розвитку». Документу, що визначає ключові напрямки розвитку країни задля досягнення стабільності та процвітання.

Автор: Сергій Гузь.

Ще у 2017-му році уряд попереднього президента Порошенка взяв на себе зобов’язання змінити підхід до науки та у 2,5 рази збільшити фінансування наукових дослідів та розробок (НДР), аби зробити нашу країну сучасною та інноваційною. За два роки до цього витрати на наукові досліди складали 0,62% відсотка від ВВП України, а вже до 2020 року їх планували збільшити до 1,5 % ВВП. Ці показники зафіксували у національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна» — документі, що є частиною більш глобальних світових цілей, зафіксованих у спеціальній програмі ООН.

На днях Держкомстат України оприлюднив статистичні відомості щодо того, як розвиваються науково-дослідні розробки в Україні. На перший погляд усе, наче, чудово: фінансування НДР збільшилося за ці роки з 11 млрд грн. до 17,3 млрд грн.. Уряду вже нового президента Зеленського є про що рапортувати. Вчені теж мають бути задоволені, але чомусь чисельність працівників, що займаються науковими дослідами, за ці роки скоротилася на 43 000 людей, або третину – з 122 500 до 79 300 осіб. Науковці пакують валізи і масово їдуть працювати за кордон.

Виявляється, замість того, щоб збільшитись, частка  у ВВП наукових дослідів і розробок скоротилася до 0,43% — у 3,5 рази менше, ніж мало б бути згідно «Цілей сталого розвитку» України. Більше того, якщо перевести витрати у долари, за які закупається значна частина обладнання та матеріалів, то вийде, що за останнє десятиліття (порівняно з 2010 роком), ці витрати скоротилися приблизно на 30%.

Та якщо поглянути ще далі, на початок незалежності України, то можна побачити, що у 1991 році витрати на наукові досліди в УРСР складали 2,3 % від її ВВП – у 5 разів більше, ніж зараз.

Ще 2000-го року, через 10 років після краху СРСР, науковий потенціал давав нашій економіці приблизно 9,4 % інноваційної продукції від усього обсягу промислової продукції. Тоді як за даними 2017 року, доля інновацій зменшилась до 0,7% відсотка промислової продукції. І з цим мізером ми плануємо побудувати сучасну, прогресивну за заможну Україну?

Скільки на наукові досліди та розробки витрачають в країнах світу

(у % до ВВП):

США – 2,79

ЄС – 2,06

Японія – 3,2

Південна Корея – 4,55

Китай – 3,16

Україна – 0,43

Зараз, коли весь світ та глобальна економіка стикнулися з кризою, викликаною пандемію коронавірусу, Україна ще більше потерпає через невиконання своїх же зобов’язань. Її сировинна економіка просто немає ринків збуту, що врешті решт призведе до значного падіння рівня життя. Про це сьогодні попередили експерти ЮНІСЕФ – Дитячого фонду ООН. Вони прогнозують, що цього року в Україні 6 мільйонів громадян стикнуться зі зростаючою бідністю. Найбільше вона зачепить родини, що мають дітей. За прогнозами ЮНІСЕФ, практично кожна друга родина, де є діти, опиниться за межею бідності.

Цікаво, що у 2017 році урядовці визнавали: руйнування наукових дослідів та розробок – це деіндустріалізація країни. Вона почалася у 1992-94 роках, і має згубні наслідки для всієї економіки та нашого добробуту. Українська економіка застрягла на рівні третього та четвертого технологічних устроїв, які характерні були для початку та середини 20-го сторіччя, тоді як частка п’ятого та шостого технологічних устроїв, характерних для сучасних розвинутих країн, не перевищує в нашій економіці 4% і 0,1% відповідно.

Для довідки:

Технологічний устрій (уклад) – сукупність зв’язаних виробництв, що мають єдиний технічний рівень і розвиваються синхронно. Зміна домінуючих в економіці технологічних устроїв зумовлює нерівномірний хід науково-технічного прогрессу.

1-й технологічний устрій – Перша промислова революція – створення прядильної машини та текстильної промисловості. Початок – 1770 рік, розвиток технології – з 1772 року, широке розповсюдження –  з 1790 року, кінець фази швидкого росту – з 1830 року.

2-й технологічний устрій – Епоха пари – створення парової машини. Початок – з 1825 року, розвиток технології – 1830 рік, широке розповсюдження – з 1847 року, кінець фази швидкого росту – з 1880 року.

3-й технологічний устрій – Епоха сталі, Друга промислова революція – розвиток неорганічної хімії та металургії. Початок –  з 1875 року, розвиток технології – з 1880 року, широке розповсюдження – з 1897 року, кінець фази швидкого росту – з 1930 року.

4-й технологічний устрій – Епоха нафти – розвиток автомобілебудування та двигунів внутрішнього згорання. Початок – 1908 рік, розвиток технології – з 1930 року, широке розповсюдження – з 1943 року, кінець фази швидкого росту – з 1970 року.

5-й технологічний устрій – Епоха комп’ютерів, Науково-технічна революція – розвиток обчислювальної техніки, електроніки, космічної галузі та створення великих мереж. Початок  розвитку технології – з 1970 року, широке розповсюдження – з 1983 року, кінець фази швидкого росту – з 2010 року.

6-й технологічний устрій – Епоха нанотехнологій – поява наноматеріалів та клітинних технологій. Початок – 2004 рік, розвиток технології – з 2010 року, широке розповсюдження – з 2018 року, кінець фази швидкого росту – з 2040 року (прогноз).