Дистанційна освіта – добро, зло, чи просто один із інструментів пізнання: що про це кажуть в Кам’янському

Проект Положення про дистанційну освіту готує уряд України. В суспільстві тимчасом жваво й емоційно обговорюється питання: дистанційна освіта – це добро чи зло?

Автор: Валентин Фіголь.

Що пропонує Міносвіти

Міністерство освіти і науки України пропонує для громадського обговорення проект Положення про дистанційну форму здобуття загальної середньої освіти.

У ньому передбачається врегулювати механізм дистанційного навчання у закладах загальної середньої освіти за двома напрямками:

  • за дистанційною формою, як окремою формою здобуття освіти;
  • використання технологій дистанційного навчання під час організації здобуття освіти за різними формами (денною, вечірньою, заочною, мережевою, екстернатною, сімейною (домашньою), педагогічним  патронажем).

Планується спрощення процедур організації дистанційного навчання для закладів освіти і здобувачів освіти, які бажають навчатися дистанційно.

У тексті проекту Положення враховано особливості дистанційного навчання під час карантину, а також передбачено умови для реалізації змішаного навчання.

Проектом  не перебачено положення щодо оплати праці, наповнюваності класів (груп), штатного розпису, оскільки ці питання належать до предмета регулювання інших нормативних актів.

Організація дистанційного навчання, зазначено в документі, має забезпечити можливість реалізувати право учнів на якісну та доступну освіту відповідно до їх здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей та досвіду.

У разі потреби дистанційне навчання може організовуватися за індивідуальним навчальним планом.

Планується, що організація освітнього процесу може передбачати навчальні заняття, вебінари, онлайн форуми та конференції, самостійну роботу, дослідницьку, пошукову, проектну діяльність, навчальні ігри, консультації та інші форми організації освітнього процесу, визначені освітньою програмою закладу освіти.

Рішення про використання технологій дистанційного навчання в освітньому процесі прийматиметься педагогічною радою школи.

Під час дії карантинних обмежень освітній процес у школах, за рішенням педагогічної ради, може організовуватися у спосіб, за якого окремі теми з навчального предмета частиною учнів класу вивчаються очно, іншою частиною учнів класу – дистанційно (в асинхронному режимі, з можливістю надання учням підтримки шляхом проведення консультацій в синхронному режимі). При цьому для учнів визначається черговість очного та дистанційного навчання з метою забезпечення рівних умов для здобуття освіти.

Під час надзвичайних обставин школи зможуть організовувати освітній процес із використанням технологій дистанційного навчання за допомогою технічних засобів комунікації, доступних для учасників освітнього процесу.

Громадське обговорення проекту Положення про дистанційну форму здобуття загальної середньої освіти триватиме до 21 липня.

Пропозиції та зауваження можна надсилати на е-пошту storchak@mon.gov.ua з темою повідомлення «Громадське обговорення».

Що думають люди

Думки мешканців Кам’янського різні – за добу автор поспілкувався більш ніж з десятком різних фахівців та перечитав чимало коментарів у соціальних мережах під гаслами «Дистанційне навчання — зло». Нечисельний зріз громадської думки, але вельми показовий, бо люди дуже різні за фахом, освітою, віком.

Є така думка в декого з батьків, що дистанційна освіта не замінить очної форми. «Діти сумують за однокласниками, за школою…» — кажуть батьки. І дехто з школярів теж каже, що хотів би бачитись з вчителями та однокласниками. «Я би ходив охоче до школи днів 2-3 на тиждень», — мріє 7-класник Сашко.

У працюючих батьків немає часу на регулярний контроль за навчанням дитини, кажуть люди. А без вчителя хто ж нагляне за тим, як школяр вчиться, чи старається?

Батьки, які знаходять час для участі в процесі навчання своїх дітей, визначають позитивний момент: за дистанційної форми навчання вони одразу бачать, що з учбового матеріалу дається дитині легше, а що – важче.

За дистанційної форми діти багато часу проводитимуть вдома, і це проблема контролю над ними для працюючих батьків.

Дистанційна форма навчання може зробити непотрібними таку кількість вчителів, прогнозують педагоги, на умовах анонімності. «Запишуть відео урок з артистами, поставлять на сайті Міносвіти – і крутитимуть по всій країні централізовано. Замість очних уроків з живими вчителями – від осики…», — тривожаться фахівці старої формації.

Дистанційна форма навчання – всього лише одна з форм навчання, нагадав Закон України «Про освіту» громадський радник Дмитро Калінін. «Саме тому, що дистанційне навчання було абияк організоване під час карантину, воно викликало таку хвилю незадоволенння. І то нормально, батькам просто немає з чим порівняти. Школи, управління. департаменти, вчителі просто не були готові до цього всього ні технічно, ні інформаційно, ні методично», — резюмує він.

«Мої двоє дітей абсолютно нормально перенесли дистанційну освіту, все своєчасно робили, склали впевнено тести», — поділився пан Калінін власним батьківським досвідом.

«Якщо повністю дистанційно, то мабуть і не дуже добре. Бо важливіше над усе — людські стосунки та живий контакт, — вважає психолог Вікторія Лобенок, фахівець з родинних питань. – Дистанційна освіта можлива лише як один із інструментів пізнання».

«Дистанційний курс потребує від викладача вміння красиво говорити на камеру, заохочувати слухачів, бути з ними на зв’язку, — каже бібліотекар Тетяна Герасюта, піонерка дистанційних форм самоосвіти в нашому місті. —  Я за корисне поєднання. Не всі вчителі готові до цього…»