Як 100 років тому Кам’янське приймало участь у виконанні «продразверстки»

Історія в нашій країні завжди була міцно сплетена з політикою. І Кам’янське у цьому плані не виключення. Хоч сьогодні, хоч у минулому. Сто років тому з Кам’янського по навколишніх селах поїхали озброєні мешканці міста – виконувати так звану продрозверстку.  Ця історична подія літа 1920 року ознаменувала в околицях Кам’янського початок драматичних подій голоду 1921-23 років. Сьогодні часто кажуть, що це було перше примусове вилучення більшовиками у селян продуктів харчування. Насправді ж,  продрозверстку вигадали зовсім не більшовики …

Автори: Валентин Фіголь, Сергій Гузь.

Даєш продрозверстку!

«Согласно решению ЦИК УССР Каменской совет рабочих депутатов начал мобилизацию рабочих на продовольственный фронт для насильственного изъятия хлеба у крестьян. На село отправлены 400 каменчан вместо 100 согласно развёрстке», — писалося в одній з старих газет нашого міста.

Пролетарям Кам’янського тоді жилось нелегко. Навесні 1920 року, за даними музею ДМК, на заводі працювали 800 робітників, з них 80 – червоноармійці з бронепотягів, які ремонтувались на заводі. Громадянська війна ще не добігла свого кінця. Завод майже простоював, виконував фактично лише ремонт бронепотягів. При цьому робітники цупили з заводу все, що могли поміняти на харчі.

На цьому історичному тлі й розвивалась боротьба між селом та містом за харчі. В Кам’янському третина тодішніх більшовиків пішли в продовольчі загони. Робота у заготівельників була не з простих. Дехто з них тікав із загонів, переходячи на нелегальний стан. Траплялось, що селяни вбивали пролетарів, які забирали в них вирощений нелегкою працею хліб.

Армію треба годувати

Сьогодні ті драматичні історичні події часто подають так, наче це більшовики вигадали продрозверстку. Насправді, мобілізація продовольства для потреб держави почалася у грудні 1916 року.

Тоді Російська імперія вже третій рік воювала з Германією. Величезну армію треба було постійно годувати. Тож імператорський уряд ввів так звану «продовольственную разверстку» — продрозверстку. Міністерство землеробства видало постанову «О разверстке зерновых хлебов и фуража, приобретаемых для потребностей, связанных с обороной». Вводилась обов’язкова продаж частини врожаю державі за фіксованими цінами. Також зберігалась і закупівля продовольства за цінами вільного ринку. Та ці заходи мало вплинули на ситуацію. Плани заготівлі не виконувалися, а ціни на хліб зросли вдвічі. Тож імперський уряд створив особливі відділи, які зайнялися примусовою реквізицією хліба.

У березні 1917 року, після повалення царизму, ситуація стала ще гіршою. У великих містах продовольства залишалося лише на кілька днів, а на фронтів на кілька прийомів їжі. Ціни на хліб зросли вже у 13-15 разів. Селяни відмовлялися здавати хліб державі по фіксованим цінам. Тож Тимчасовий уряд Керенського ввів «хлібну монополію». Селяни змушені було продавати державі весь свій врожай, за мінусом того, що потрібно було для посіву, прогодування родини та худоби. Держава встановлювала ціни на хліб, муку, транспортування та зберігання врожаю, аби запобігти спекуляції хлібом.

«Министру продовольствия предоставляется право устанавливать сроки для обязательной сдачи хлеба, по истечении коих подлежащий сдаче и несданный хлеб может быть реквизирован со скидкой 30% с установленных цен» — писалося у постанові Тимчасового уряду в березні 1917 року.

Та вже за півроку сталася Жовтнева революція і до влади прийшли більшовики.

Громадянська війна та жорстка продрозверстка

На додаток до війни з Німеччиною, на теренах колишньої Російської імперії почалася Громадянська війна. Значна її частина проходила по території України та інших регіонів, що були основними джерелами хлібу. Усе це суттєво ускладнило забезпеченням продовольством численних армій та  республік, що на той час то утворювались, то зникали на теренах імперії. Аби прогодувати армію, на Україні продрозверстку, наприклад, використовували уряди Скоропадського та Петлюри.

У травні 1918 року більшовики також підтвердили дію «хлібної монополії», встановленої ще Тимчасовим урядом. «Гибельный процесс развала продовольственного дела страны, тяжкое наследие четырехлетней войны, продолжает все более расширяться и обостряться. В то время как потребляющие губернии голодают, в производящих губерниях в настоящий момент имеются по-прежнему большие запасы даже не обмолоченного еще хлеба урожаев 1916 и 1917 годов. Хлеб этот находится в руках деревенских кулаков и богатеев, в руках деревенской буржуазии. Сытая и обеспеченная, скопившая огромные суммы денег, вырученных за годы войны, деревенская буржуазия остается упорно глухой и безучастной к стонам голодающих рабочих и крестьянской бедноты, не вывозит хлеб к ссыпным пунктам в расчете принудить государство к новому и новому повышению хлебных цен, и продает в то же время хлеб у себя на месте по баснословным ценам хлебным спекулянтам-мешочникам» — писали більшовики тоді у своєму декреті.   

Уряд більшовиків ввів ще більш жорстке регулювання цін та вилучення хліба для потреб держави. При цьому більшовики залишали селянам зерно для нового посіву, годування родини та худоби.

Та навіть ці жорсткі заходи не врятували ситуацію. Селяни масово зривали заготівельні плани. Хтось приховував врожай, а хтось і не мав чого здати. Плани продрозверстки постійно не виконувались.

Загрозливе становище навколо Кам’янського

Сьогодні ми маємо можливість ознайомитись з документами, які довгі роки були під грифом секретно. Вони наочно показують, як селяни реагували на  дії більшовиків по вилученню продовольства. У тому числі і в нашому регіоні.

«9 июля 1920 г. Секретно. Сводка №33 инструкторско-информационного отдела губкома КП(б)У: «В последнее время всё явнее вырисовывается враждебное настроение селянства против Советской власти. Отсутствие власти в деревне даёт надежду крестьянину думать о её скором падении. Лишь опираясь на вооружённую силу, можно будет провести хлебную развёрстку. Поступают сведения о подготовке организованного вооружённого восстания. В случае, если не будет оказана экстренная помощь, Каменской райисполком заявляет, что он снимает с себя всякую ответственность за последствия, могущие возникнуть в деревне. Есть сведения, что крестьяне Криничеватовской волости организованно снимают не созревшие хлеба на вино, с целью не дать из нового урожая хлеба Советской власти. В общем, положение района угрожающее».

Це повідомлення було складене лише за місяць після того, як з нашого міста загін більшовиків відправився по селах.

Влітку того ж 1920 року в Криничках місцеві мешканці вбили кількох бійців продовольчого загону, які приїхали вилучати збіжжя. Як розповідає історик та літератор Олександр Слоневський, селяни розпороли вбитим животи і насипали туди зерна. Загиблих урочисто поховали в Кам’янському, як борців за свободу трудового народу.

Наслідки виконання продрозверстки жорсткими заходами відгукнулися вже за рік.

В 1921 році трапилась посуха, і вкупі з активністю продзагонів ці фактори спричинили перший в Україні за часів радянської влади голод.

Неврожай та голод тоді охопили весь південь та схід України. Продовольства не вистачало у шести українських губерніях. Але голод почався не тільки тут, а й в інших частинах колишньої Російської імперії, яка ще тільки у 1922 році стане Радянським Союзом.

За приблизними оцінками Інституту національної пам’яті, тоді від голоду в Україні померли близько пів мільйона громадян.

Того ж 1921 року більшовики відмовились від продрозверстки, замінивши її продовольчим податком. Селянам дозволили продавати залишки зерна за вільними цінами. А ще за 10 років радянська влада вирішить об’єднати селян у колгоспи і взяти під повний контроль заготівлю продовольства.