Поета й актора Володимира Висоцького згадували в Кам’янському

Поета й актора Володимира Висоцького згадували в Кам’янському

Вечір пам’яті радянського поета та актора Висоцького відбувся 25 липня в лівобережному парку міста. Для радянських людей в 70-ті роки Висоцький був одним із символів нескореного духу та вільного світосприйняття. Його твори показували життя з незвичного для радянської людини ракурсу.

Автор: Валентин Фіголь.

Приблизно два десятки людей зібрались надвечір, 25 липня, біля літньої естради лівобережного парку. Вони прийшли на запрошення адміністрації парку та клубу «МузЛіт», щоб згадати про видатного діяча радянського мистецтва, який помер саме цього дня 40 років тому.

Висоцький помер від серцевого нападу у віці 42 років, залишивши по собі творчий спадок – під тисячу віршів та пісень, з півсотні ролей в театрі та кіно.

Володимир Висоцький, як казали його знайомі, «жив і навіть помер незручно». Смерть поета сталася в розпал Олімпіади-80 в Москві. Щоб не псувати настрій гостям Олімпіади, радянська влада забороняла публічні заходи під час прощання з померлим.

Для радянських людей в 70-ті роки Висоцький був одним із символів нескореного духу та вільного світосприйняття. Його твори показували життя з незвичного для радянської людини ракурсу – самоіронія та сарказм не вітались комуністичними ідеологами.

Про поета та його творчість і говорили гості вечора пам’яті. Згадували про артиста, його ролі, читали вірші Висоцького, слухали його пісні.

Творчість поета і нині лишається актуальною, зазначила ведуча вечора Марина: його вірші, які півстоліття тому були під забороною і передавались з рук в руки у вигляді рукописів та «самдруку», публікуються і сьогодні.

Та й теми, які зачіпав поет в своїй творчості, лишаються актуальними і в наш час.

Дивна й примхлива людська пам’ять. Ще живі люди, які вважали Володимира Висоцького співцем правди й свободи. Але сьогодні в Україні можна почути й іншу оцінку цієї постаті. Так, колишній директор Інституту національної пам’яті пан Вятрович назвав поета «мацальцем Москви»… Втім, як кажуть, історія визначить – хто чиє мацальце.