Молодь Кам’янського району не хоче працювати в Україні

Молодь Кам’янського району не хоче працювати в Україні

Молоді люди не хочуть працювати за українську зарплатню. Це головна причина кадрового голоду в країні. Як залишити виробничі сили вдома, радились роботодавці та педагоги професійного навчання на нараді в Кам’янському 27 квітня.

Автор: Валентин Фіголь.

Виробничі сили слабнуть

Виробничі сили України витікають за кордон. «Наше майбутнє їде будувати майбутнє інших країн!» – ремствували учасники наради роботодавців Дніпропетровщини, керівників закладів професійно-технічної освіти. Нарада з назвою «Результативність співпраці, спрямованої на задоволення потреб ринку в професійних робітниках» – відбулась 27 квітня в Кам’янській міськраді, але була присвячена кадровій ситуації в Кам’янському районі.

Молодь Кам’янського району не хоче працювати в Україні - ФОТОВ Україні сьогодні всі скаржаться, що нема грошей ні на шо, зазначив Антон Демура, заступник директора департаменту науки та освіти Дніпропетровської ОДА. «Але у нас всі забувають, що насправді фінансовий ресурс – це лише інструмент. А головний ресурс – люди!» – заявив посадовець. Бо вони – виробники та споживачі.

На Дніпропетровщині, як і скрізь в Україні, існує проблема кадрового голоду, констатував Віктор Сергєєв, голова Федерації об’єднаних роботодавців Дніпропетровщини. На підприємствах – великих та малих, не вистачає фахівців. А ті, хто є, часто не досить кваліфіковані.

Сьогодні, розповів В. Сергєєв, влада, роботодавці та профосвіта шукають, як задовольнити потреби виробництва в кваліфікованих кадрах. Для цього працює проект, під час якого група експертів їздить Дніпропетровщиною, спілкується з місцевими роботодавцями та педагогами профтехосвіти, представниками місцевого самоврядування. З того спілкування експерти виробляють документ – Рекомендації щодо того, як молодими кадрами підтримати виробничі сили промислового регіону.

Якість та мотивація

Чимало молодих українців збираються виїжджати за кордон – на заробітки чи назавжди, відзначила Валентина Затишняк, керівник проекту розрозбки Рекомендацій.

Молоді люди не хочуть працювати в Україні, зазначила В. Затишняк. Причина – низькі заробітки вдома, у порівнянні з навіть сусідніми країнами.

«Роботодавцям треба знизити апетити щодо дешевої робочої сили, бо люди звідси планують виїжджати масово! – акцентувала керівник проекту. – Їдуть на полуницю, хоча тут її можна вирощувати!»

Українці ще перебувають в полоні стереотипів, що за кордоном працювати краще, зауважила пані Затишняк. Мовляв, наші фермери кажуть: якби найманці працювали, як у Польщі – по 12 годин 6 днів на тиждень, то і заробляли би, як у Польщі.

Молодь Кам’янського району не хоче працювати в Україні - ФОТОМолоді українці взагалі не хочуть працювати, загомоніли учасники зустрічі. Як виявилось, у роботодавців Дніпропетровщини чимало претензій до якості молодих кадрів: ліниві, безініціативні, безвідповідальні, нічого не вміють і не хочуть вчитись…

«Хто їм платитиме, якщо за ними ще доглядати треба, щоб не нашкодили?» – ремствували роботодавці.

 

Загальна турбота

Ще одна кадрова проблема, за словами В. Сергєєва – економіці потрібні одні фахівці, а учбові заклади готують інших. Гостро не вистачає працівників робітничих професій, тоді як дві третини школярів йдуть здобувати вищу освіту…

Іноді потрібних фахівців важко знайти, бо їх не готують учбові заклади, скаржились роботодавці. Педагоги профтехосвіти відповіли: вони готують, передусім, тих фахівців, яких замовляє держава. Бо замовлення – це фінансування.

Якби роботодавці фінансували підготовку кадрів, то й мали б своїх молодих фахівців, наголосили педагоги. Якби роботодавці були певні, що молоді кадри залишаться, а не поїдуть геть, то вони б подумали про замовлення, відповіли промисловці. Сьогодні, як розповіли учасники наради, більшість підприємств шукає кадри самостійно, третина – через центри зайнятості.

Роботодавці недостатньо беруть участь в процесі підготовки кадрів. Здебільшого, влаштовують студентів на практику, можливо, з подальшим працевлаштуванням. Дуже рідко роботодавці беруть участь в процесі навчання, мало цікавляться навчальними програмами і майже ніколи не допомагають оновлювати матеріальну базу профтехосвіти.

Дуже шкодить підготовці кадрів безлад в нормативній базі, зауважила Тетяна Оніщенко, директор департаменту гуманітарних питань Кам’янського. Наприклад, законодавство про профосвіту ще 1998 року…

Зокрема, заважає застарілий класифікатор професій і бюрократичні процедури в царині навчання, погодились всі учасники зустрічі.

«Ми вже неодноразово звертались до державної влади з пропозиціями щодо процедур, – пригадав пан Сергєєв. – Влада прислухалась до нас приблизно в 20% звернень».

В пошуках діалогу

Треба віднайти й зберігати паритет інтересів між владою, роботодавцями та професійною освітою, наголосив А. Демура. Бо роботодавцям треба дешеву робочу силу, педагогам – забезпечення процесу навчання. «Владі теж класно, щоб все працювало і платили податки, а ми тільки грамоти вручали», – додав посадовець.

У нас є проблема з діалогом, зауважила В. Затишняк: «…бо всі хочуть працювати комфортно і не зважати на сусідів».

Як виявилось, у роботодавців з педагогами є не лише спільні інтереси, а й робочі способи задовольняти їх. Кам’янський район, відзначили учасники зустрічі, добре виглядає в сфері професійної освіти. Тут збережено підготовку фахівців головних професій, яких потребують промисловість та сфера послуг. Відбулась оптимізація мережі закладів профтехосвіти: в Кам’янському з 9 залишилось тільки 3, але перелік професій не зменшився.

Також місцеві роботодавці та педагоги активно співробітничають. Всі великі підприємства в місті замовляють молодих фахівців, беруть участь в підготовці кадрів. Ведеться профорієнтація в школах – в умовах карантину в онлайн-режимі.

Певно, можна робити це активніше, погодились учасники наради. Домовились записати всі пропозиції та зауваження до Рекомендацій. А вже потім, в травні, на рівні ОДА буде підсумкова нарада, де й будуть вирішувати подальшу долю тих Рекомендацій.