Історія розбудови Дніпродзержинська – самозабудова подалі від смогу

Історія розбудови Дніпродзержинська – самозабудова подалі від смогу

Лівобережний житловий масив – найбільша самозабудова в історії Кам’янського, яке тоді звалося Дніпродзержинськом. Спогадами про народження житломасиву поділилась Людмила Глок, журналіст та краєзнавець з Кам’янського.

Автор: Валентин Фіголь.

Подалі від диму

Лівобережний житловий масив виник через те, що на правобережжі людям вже нікуди було діватись від промислових забруднень та смогу. Такий висновок робить Л. Глок, посилаючись на спогади Миколи Ктитарева, радянського голови міськвиконкому Дніпродзержинська. Микола Михайлович очолював виконавчу владу нашого міста понад 20 років, бувши останнім радянським керівником Дніпродзержинська.

В 60-ті роки 20 сторіччя Дніпродзержинськ, до якого нещодавно приєднали Карнаухівку, виріс до міста з 250 тисячами населення.

На той час, розповідає Л. Глок, керманичі міста вже бачили: рівень промислового забруднення території населеного пункту надто високий для комфортного проживання.

«Ктітарев стукав у високі кабінети, доходив до Москви, – написала в своїх спогадах краєзнавиця Глок. – А якось попросив студію «Дзержинка-фільм» зняти 5-хвилинний ролик під романтичною назвою «Схід сонця в Дніпродзержинську». Прем’єра його відбулася на черговому засіданні Кабінету міністрів СРСР, куди голова виконкому поїхав в черговий раз бити чолом про долю. Зйомки велися з точки, де зараз стоїть бюст Брежнєва, рано вранці. Ось через сутінки пробиваються перші промені. Ось уже сонячні відблиски з’явилися на листі дерев. А де будинки, де місто? Густий смог лежить над центром, і тільки димлять заводські труби, викидаючи чергові дози газів. Обговорення фільму не було. Була гробова тиша. Новопризначений міністр чорної металургії І.П.Казанец тільки запитав: «І скільки копій цього фільму зроблено? Де ще показував?» Почувши, що це єдина плівка, він простягнув руку: «І нікому більше не показуй. Готуйте документи».

Історія розбудови Дніпродзержинська - самозабудова подалі від смогу - ФОТО

Незабаром в Дніпродзержинськ приїхала комісія, яка повинна була вирішити питання про відвід території під нові мікрорайони. Облвиконком бачив розвиток міста в сторону Дніпропетровська або Аул. Ктітарев мріяв побудувати нове місто на лівому березі Дніпра – в чистому полі, де не було ні доріг, ні комунікацій.

І ось до Дніпродзержинська приїхала урядова комісія – придивитись, в який бік можна розбудовувати місто. Голова міськвиконкому зустрічав високих гостей на в’їзді в Дніпродзержинськ з боку Дніпропетровська, на автотрасі в районі Соцміста. «Комісія приїхала рано вранці, – згадував М. Ктітарев. – Гості вийшли з машини привітатися і… «А що це за запах?» – запитав хтось із них. Це був «лисячий хвіст» – оксид азоту, отруйний газ червоно-бурого кольору з труби азотно-тукового заводу. Поки гості доїхали до передбачуваного місця майбутніх новосіль, вітер змінився, і сморід знову наздогнала їх в степу. «І це внизу! А що буде на дев’ятому поверсі?.. – задумався хтось із високої комісії. – Тоді де будувати?!..»

Тоді Микола Михайлович поділився своїми планами по лівому берегу. Всі погодилися – більше, дійсно, ніде.

Забудова «по-партизанськи»

Так сталося, зазначила журналіст Л. Глок, що саме колишньому командиру полку 11-ї Волховскої партизанської бригади Миколі Андрійовичу Волобуєву і командиру диверсійно-розвідувальної групи «Вісла» Олексію Олександровичу Лотову судилося вирішувати питання по будівництву лівобережжя.

У місто кілька разів приїжджав уродженець Дніпродзержинська, заступник Голови Ради міністрів СРСР, Голова Держбуду СРСР Ігнатій Новіков.

Розрахунки кошторису, проекти, їх затвердження, підготовка постанов уряду і рішень партійних органів вимагали багато часу. А ще була величезна організаційна робота – потрібно було створити нові будівельні організації. І. Новиков виділив для Дніпродзержинська один з трьох потужних домобудівних комбінатів, які планувалося побудувати в СРСР.

Фінансування було можливо тільки після затвердження нового Генерального плану міста. А він повинен бути пов’язаний з новим п’ятирічним планом для країни.

І тоді спрацювала партизанська кмітливість начальника СУ «Гідромеханізація» О. Лотова. Він запропонував починати роботу ще до затвердження владою проекту. «Перший секретар міськкому КПРС В.Ф. Добрик дає добро ініціативі М. Ктіарева і О. Лотова почати намивку піску, не чекаючи фінансування і затвердження планів. Лотов ставить земснаряд в степу біля села Єлізаветівка, і в грудні 1969 року починається інженерна підготовка будівництва лівобережного житлового масиву», – згадує Л. Глок.

Генплан розвитку Дніпродзержинська, в якому було враховано забудову лівобережного жилмасиву, було затверджено урядом в лютому 1971 року. І самозабудову було успішно легалізовано, нікого не покарали за самовправсто.

Легенди та мрії

Тоді, на початку 70-х років минулого століття, Дніпродзержинськом ходили легенди, що проект лівобережжя удостоєний першої премії на міжнародній виставці в Чехословаччині. Що буде канал з гранітної набережною. З’являться два мости на лівий берег, і буде «легке метро» – швидкісний трамвай! Що школи будуть будуватися по «імпортним проектам».

Історія розбудови Дніпродзержинська - самозабудова подалі від смогу - ФОТО

«І вірилося, що все це правда, що все збудеться. І вірили, що ККЦ – це сучасне виробництво, яке позбавить Дніпродзержинськ від смогу…», – коментує сподівання земляків пані Глок.

І хоч автобуси на лівобережжя ходили нечасто та простоювали на Дніпробудівському переїзді, дніпродзержинці все одно їздили на новосілля у нові мікрорайони і дивувались: «Оце кухні!.. І всі кімнати роздільні!.. І в  квартирах – «хол» та «лоджія»!..»

А Ктітарев, як згадує Л. Глок, показував кореспонденту журналу «Огонек» зірване на пам’ять оголошення про обмін квартир «лівий берег не пропонувати» і гаряче вірив, що настане час, коли жити на лівобережжі стане комфортно і престижно.