Дніпропетровщина повертається до територій ризикованого землеробства
Дніпропетровщина, як і дві третини території України, стануть зоною ризикованого землеробства за такого температурного режиму.
Територію нашого регіону і раніше вважали зоною ризикованого землеробства, нагадують місцеві фахівці.
Автор: Валентин Фіголь.
В міністерстві визнали кліматичну проблему
За таких літніх температур повітря і нерівномірних опадів територія двох третин України стане зоною ризикованого землеробства. Про це заявив міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко, відкриваючи публічне обговорення на тему «Дружнє до довкілля виробництво» в межах Національного діалогу з продовольчих систем.
Захід відбулося під егідою Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства економіки України та за підтримки Продовольчої та Сільськогосподарської організації ООН (FAO).
Лещенко зазначив, що сільське господарство дуже вразливе до кліматичних змін, і вже сьогодні в Україні кліматичні зони землеробства зсуваються на північ «на сотні кілометрів».
«Ми бачимо, що температурний режим зріс більш як на 1 градус за Цельсієм за 10 років. І це дуже серйозно впливає на зону землеробства. Якщо говорити об’єктивно, з такою динамікою, як сьогодні, ми можемо дійти до ситуації, коли 2/3 території України стануть зоною ризикованого землеробства», – сказав Лещенко.
На переконання урядовця, глобальна зміна клімату небезпечна для сільського господарства через зниження продуктивності виробництва, втрати стійкості екосистем, погіршення якості життя людей.
«Ми вважаємо, що нам потрібно переходити до більш ощадливих засобів обробітку ґрунту з точки зору технологій. Збільшити частку органічної продукції. Дуже суттєвою є реалізація політики зрошення і меліорації, стратегія якої була закладена урядом ще в 2019 році», – наголосив міністр.
На його переконання, дуже важливим є питання «про покарання і контроль за незаконне розорювання природоохоронних територій, відновлення лісосмуг», а також група питань з «консервації земель з метою заліснення, залужнення і ревіталізації».
Нагальна потреба повномасштабного перегляду механізмів реалізації як аграрної, так і екологічної політики очевидна, вважає міністр.
«Дружнє до довкілля виробництво є визначальним фактором сталого розвитку сільського господарства», – зауважив посадовець.
Повернення до коріння
«Сьогодні нічого путнього без поливу не виростиш! – коментує ситуацію Олександр, гуртовий торговець овочами. – Всі фермери встановлюють автоматизовані системи поливу, закладаючи вартість поливу в собівартість продукції».
«Як не поливати, та не ховати в затінок – все попалить сонцем! Сонце скаженіє з кожним роком, – ділиться клопотом пан Павло, старий фермер з Верхньодніпровщини. – Тридцять років тому середня температура повітря влітку була 25-27 градусів вдень і 21-23 вночі. А зараз тижнями щодня смалить не нижче 30-35!..» Пан Павло, як і все більше фермерів, захищає городину від пекучого сонця полімерною сіткою. «Зараз під такими навіть кукурудза росте!» – акцентує новацію фермер.
Територія нинішньої Дніпропетровської області споконвіку вважалась зоною ризикованого землеробства, нагадує історія ріднокраю.
«Губернія розташовувалась у зоні ризикованого землеробства, результати праці землеробів залежали від погодних умов. Відсутність дощів, нищівна засуха Півдня України перетворювали поля з зерновими в жалюгідне видовище. Проте у вдалі роки, коли вологи було достатньо, жито досягало зросту людини, а пшениця була вище поясу…», – повідомляє,за письмовими свідченнями очевидців, портал «ДніпроКультура».
Про те, що землі південніше Полтавщини є територією ризикованого хліборобства через часті літні посухи, писав Дмитро Яворницький, місцевий історик 19-го початку 20-го сторіччя – зокрема, в «Історії Запорізького козацтва».
Сьогодні й Полтавщина втрачає позиції через зневоднення – про це торік нагадала Олена Щербань, доктор історичних наук з Опішні.
Ситуація тимчасово змінилась за радянських часів, розповів фермер пан Павло. В СРСР була програма меліорації земель Дніпропетровщини, за якою величезні посівні площини поливались дніпровською водою через систему зрошувальних каналів та за допомогою польових поливальних машин.
З розвалом планового сільського господарства зник і полив – ситуація повернулась до історичних коренів.
