Збірку літературних творів про рак презентували в Кам’янському
Альманах «Рак. Боятися не можна», в якому зібрано літературні твори про рак, було презентовано в центральній бібліотеці Кам’янського 7 вересня.
Автор: Валентин Фіголь.
Збірку конкурсних творів українських авторів «Рак. Боятися не можна» представила письменниця й видавець з Кам’янського Марія Дружко.
Рак – це хвороба, про яку люди бояться говорити відверто, розповіла вона. Зіткнувшись з проблемою онкозахворювання, пані Марія почала вивчати досвід людей, які перемогли хворобу і вижили. І прийшла до висновку: не можна боятись раку. Бо страх паралізує і не дає одужати.
Зрозумівши це, літераторка вирішила поділитись знаннями з іншими людьми, які теж зіткнулись з раком.
«Я подумала: чим я можу допомогти? Що я вмію? Краще за все я можу говорити, писати тексти, видавати книжки».
Альманах з’явився як резюме першого всеукраїнського проекту «Рак. Боятися не можна». Понад півсотні авторів з України надіслали свої прозові та віршовані твори. «Автори дякували за можливість висловитись про те, про що всі мовчать», – прокоментувала конкурс М. Дружко.
В альманаху є твори професіоналів – членів Національної спілки письменників України та літературного клубу «Віварт». Приблизно половина авторів – новачки, і роботи на конкурс – їх літературний дебют.
В книжці є код, за яким, приклавши до нього гаджета, можна прослухати вірші з альманаху у виконанні авторів та акторів Кам’янського музично-драматичного театру.

Під час презентації автори та актори читали вірші та прозу з альманаху. Наприклад, серед прозових творів є оповідання про дівчину, яка потрапила на власний похорон…
«Час нездоланний крізь пальці тече. Може, в цьому і криється щастя?» – крізь сльози читала юна Євгенія вірші Марії Дружко.
«Кажеш, я ніжна? Ніж наді мною завис!» – ділились автори відчуттями небезпечної хвороби.
«Буває, що все починається там, де кінець», – подавали люди одне одному надію на перемогу.
Дуже добре, що ідея поговорити про рак літературною мовою захопила стільки людей, зауважили автори.
«Я подумала: чим я можу допомогти? Що я вмію? Краще за все я можу говорити, писати тексти, видавати книжки».